Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

З ним згоднусенько Хміль ранесенько ку королю приближаєть.

Була погода 4). Да воєвода руський знать войску дасть,

Тоєсть о хані і о гетьмані королю ознаймляєть.

А Лях не дбаєть, не утікаєть, к войні ся прибираєть.

Середа пришла, вся орда вишла: хан і Хміль з козаками 5)

Зрана штурмуєть і наступуєть. Тихо меже Ляхами.

Аж Конєцпольский, хорунжий польский, найперший вибігаєть,

З ним Любомірский, знать муж рицерский, меже войско впадаєть.

Ой Любомире! тобі приміре 6) перед королем іти!

А з 7) козаками і Татарами не новина ся бити!

Скочили хутко, а вже нас 8) тутки козаки утікають.

За ними Ляхи (були ж там страхи!) до табору впадають.

Орда не радить, хоть хан провадить — хоть їx напоминаєть:

Перед Ляхами, ой юнаками, що живо утікають.

Да то нічого, пало немного — більш войська єсть Хмельові,

Четверг поправить, як поле ставить хан і Хміль королеві.

Четверг надходить, войско виходить, хан і Хміль з козаками.

Ой не Зборово, война се нова, не як под Пилявцями:

Не утікають 9), кров проливають, і на Татар не дбають,

В крові татарській і бісурманській гострий міч свій купають.