Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

Затим бульш Ляхов, а у нас страхов — бо нас тут обточили.

Трийчі кланяли і упадали — короля смо просили:

По зборовському щоб по старому — щоб єсмо тулько жили!

Мовить не даєть, з очу зганяєть — “Видайте ми гетьмана!

Панів слухайте, старшину дайте, а ідіть бийте хана!”

- Хмеля не маєм, панів слухаєм, Татарів будем бити;

Але старшину — нашу дружину ніт вісти як одступити!” 23)

Голод не тучить. Страх з діл нам кучить. Став треба перебивати —

То пак у мосту ніт і хворосту — нічого збудувати!

В неділю в ночи — Бог на помочи — будем ся перебивати:

Вози постелем, кожухи стелем, воді того не зняти!

Ляхи познали, всі в шики стали, і на нас пильнували —

Всі в поле вишли, ми теж не пришли, і понеділка ждали.

А в понеділок — одбігли ділок, і борошна усього;

Перебиваєм та погибаєм! Щаслив хто вийшов з того!

Тиї пливають; до тих стріляють; ставища заливають.

А других в нетрі в лісі як вепрів диких забивають... 24)

Народні пісні про Берестецьку катастрофу заховалися в кількох більш або менш деформованих останках, які вимагають уважної реконструкції. Особливо сильно вплинуло на сю деформацію помішаннє Берестецького погрому з погромом Нечая в Краснім, зазначене вже вище.

З одного боку, очевидно, через спільний мотив погрому ріжні подробиці переносилися з Нечая на Хмельницького і навзаєм. З другого боку мотив підозрілого і непевного поводження, або грубо висловлюючися: зради Хмельницького, паралєльно розвиваючися в обох темах, викликав ріжні зміни і заміни (субституції).

Оповіданнє записане Костомаровим в 1845 р. на самім Берестецькім полі, в с. Пляшовій і недавно опубліковане в його листі з того часу, дає інтересну ілюстрацію сього процесу: мотиви сварки Нечая з Хмельницьким і зради Хмельницького, що підвела Нечая під катастрофу під Берестечком: