Історія української літератури. Том 1

Взяла звірейка гей промовляти:

«Ой ти ж мій пане господарейку,

Не рубай мене, не стріляй мене!

Возьми ж ти мене в свої луженьки —

В свої дуженькі калиновії,

Возьми роженьки до світличеньки,

А пароженьки до комороньки —

На пароженьки дорогі шати,

А на роженьки дорогу зброю»

(Гол., II, с. 604).

Зміни економічного життя приносять з собою нові мотиви. Знаходимо тут образи великого стада, розвиненого в Західній Україні особливо «волоськими» вівчарами:

Ой за-за гори, з-за полонини

Виходить же ми чорна хмарочка,

Ой не є ж то ми чорна хмарочка,

Ой є ж то ми овець гурмочка!

Іде ж перед них овчариночка,

Заперезавсь трьома ужівками,

За ужівками три трумбеточхи:

Одна трумбета гей дубиная,

Друга трумбета гей циновая,