Історія української літератури. Том 1

(Гол., II, 174).

Іншим разом величаються ловецькі трофеї господаря або інших членів родини:

Ой шумить, гуде, дубровою йде,

Яра пчілочка діточок веде,

Веде, веде, дай питаєть ся:

Де будем, дітки, зиму зимувать,

Зиму зимувать, літо літувать?

У пана N. N., у його саду,

У його саду повнії улі,

Сідайте, дітки, на нових улях,

А я, старая, на старім сяду, і т. д.

(Грінч., 7).

Ой долов, долов, долов лужейки.

Ой упав сніжок та на обліжок.

Побродив єго чудний звірейко,

Послідив єго господарейко,

Кликнув, покликнув на свої слуги:

«Гей слуги ж мої вірненькії,

Збирайте зброю, скликайте лаю!»

А взяв звірейку він поганяти,