Історія української літератури. Том 1

А в три стирточки, а в три рядочки.

Ой і складемо а в спід широко,

А в спід широко, а в верх високо,

Та й завершимо сив соколоньком —

Сив сокол сидить — далеко видить,

Ой видить же він чистоє поле,

Чистоє поле — синєє море

(Гн., 129; Гол., II, 17).

Се краєвид степового Чорномор’я — ми ще до нього повернемось. Старший, очевидно, варіант сього мотива представляє при роботі господарського сина:

Чий то ми плужок о горі оре?

Нашого пана господаренька.

Найстарший синок за плужком ходить,

Правов рученьков волики гонить,

Лівов рученьков за плужок держить.

Надійшли туди татуньо його:

Ори ж ми, синку, з дрібонька ниву і т. д.

(Гн., 136).

Другий так продовжує батькову промову до сина-орача (характеристичний приспів: Чотири-чотири воли все в золотеньку ходило):

Ори ж ми, синку, з дрібненька нивку,

Будем сіяти яру пшеницю,