Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Росія не апелювала до югославських чи іракських подій фактично з кінця 90-х років, ще за президентства Боріса Єльцина. Нагадаємо, що тоді американці реалізовували операцію з примушування Мілошевича до миру, санкціоновану спільним рішенням, погодженим країнами НАТО.

Головною подією цього дня став анонсований напередодні візит кримських сепаратистів до керівництва РФ. Спікер Ради Федерації РФ Валєнтіна Матвієнко на зустрічі з Володимиром Константиновим заявила: «Зараз залякують, що Росія хоче піти війною на Україну. Це повна маячня, це абсолютно не відповідає нашим настроям, почуттям співпереживання, болю, який у нас є за український народ»417.

Константинов же пообіцяв, що зробить усе можливе, аби «приєднати до Росії всю Україну». Виявляється, самого Криму Росії замало — ось і проявилося справжнє бажання Кремля. Спікер підкреслив, що бачить своє завдання в тому, аби «допомогти виховати в Україні нового лідера», що вірить у появу нового Богдана Хмельницького, «який об’єднає наші дві великі держави, які окремо існувати не можуть», і пообіцяв, що кримчани зроблять усе, щоби це сталося, щоб із Росією «возз’єднався не тільки Крим, але й возз’єдналася вся Україна». Він також підкреслив, що Росія має робити зустрічні кроки: «Щодо першого питання [референдуму. — Прим. ред.] є один нюанс — чи хоче Росія нас взяти? Тому ми [Верховна Рада АРК. — Прим. ред.] і прийняли постанову про входження до складу РФ. <…> Тепер м’яч на вашому боці, ви повинні вирішити долю Криму, сподіваюся, на століття»418.

Своєю чергою, Валентина Матвієнко пообіцяла: «Я хочу відповідально заявити від імені верхньої палати, яка представляє інтереси всіх регіонів РФ: у разі, якщо народ Криму на референдумі виявить свою волю й ухвалить рішення про входження до складу Росії, ми як верхня палата російського парламенту, безперечно, таке рішення підтримаємо»419.

Помітне виразне дворушництво російських керівників: президентські вибори в Україні для них є нелегітимними, а от законність кримського референдуму питань не викликає. Щодо цього Матвієнко підкреслила: «Ми не вважаємо, що в Україні є умови для проведення чесних, рівноправних, прозорих і відкритих виборів. І якщо влада це не усвідомить і не поверне свої дії в конституційне русло, то легітимність цих виборів, безумовно, залишається відкритою»420.

Константинов також пообіцяв, що на референдум до Криму будуть запрошені лише обрані спостерігачі, тобто залишив за собою право визначати «правильних» і «неправильних» із них: «Буде референдум, ми проведемо його чисто, прозоро, треба не соромитися запрошувати спостерігачів, насамперед РФ, — ми довіряємо вашим людям, вони компетентні, нехай вони запрошують своїх колег, кому теж довіряють. А кому не довіряють, і запрошувати не треба. Хоч би що ми зробили, усе буде погано, хоч би що ми не робили, вони стають на бік нової влади»421.

Кримський спікер також запевнив російське керівництво, що йдеться лише про «входження» Криму до складу Росії: «У нас два вибори, ніякого іншого ми не даємо. Були гарячі голови, які закликали до самостійності, якась держава, у нас немає ніяких претензій на самостійну державу, у нас немає ніяких ілюзій»422.

З українськими військовими в Криму Константинов збирався вчинити просто: «Надалі доля така: якщо ви не хочете присягати новій владі, ми зробимо все, щоби ви мирно, тихо покинули територію. Ніяких проблем. Ми вас розуміємо. Це важка ситуація. Ви приймали присягу, от тільки кому приймали — це велике зараз питання. І кому служити — це теж для людей непросте питання»423.

Об 11:28 «Дзеркало тижня», посилаючись на анонімні джерела серед кримських депутатів, заявило, що голосування за постанову ВРК про звернення до РФ щодо приєднання Криму до Росії відбувалося наосліп: «Кілька депутатів, які просили не називати їхніх прізвищ, повідомили, що про те, що ВР Криму ухвалила рішення про вступ до РФ і звернулася до президента, Держдуми та Ради Федерації Росії з проханням розпочати процедуру входження в РФ, вони дізналися від журналістів і з преси. <…> Константинов зачитав із трибуни два питання, які виносяться на референдум. Про нову дату навіть не згадав, а про те, щоби призначити референдум на 16 березня, із залу вигукнув віце-прем’єр Рустам Темиргалієв. Ми голосували тільки за ці пункти, вірніше, тільки вони були озвучені. Про те, що ми вже нібито прийняли рішення про вступ в Росію, тобто до проведення референдуму, дізналися після сесії»424.

Перший заступник голови ВРК Григорій Іоффе, який очолив робочу групу парламенту з підготовки до референдуму, заявив російським ЗМІ, що блокування Україною бази даних виборців на території Криму не зашкодить референдуму: «У нас всі списки готові, референдум пройде з використанням всієї необхідної техніки. Списки виборців уже в районах. Люди, які працюють у ЦВК, м’яко кажучи, нерозумні, раз зробили таку заяву. Вони не розуміють, що в Криму неодноразово проводилися вибори, тисячі копій списків виборців перебувають у місцевих комісіях»425.

ВРК опублікувала форму бюлетеня майбутнього кримського референдуму. У «Бюлетені для голосування на загальнокримському референдумі 16 березня 2014 року» всього лише 2 питання трьома мовами: російською, українською та кримськотатарською.

«1. Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?

2. Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?»426

Призначений «голова кримського виборчкому» Михайло Малишев озвучив наміри кримських сепаратистів встановити на виборчих дільницях веб-камери — ті самі, закуплені на парламентські вибори 2012 року на понад 1 млрд гривень: «У нас є бажання й напрацювання встановити веб-камери на виборчих дільницях. Вони можуть зіграти величезну роль під час проведення голосування, і якщо технічно це буде можливо, то веб-камери, безумовно, будуть встановлені»427. Дітище Миколи Азарова спрацювало ще раз — тепер на руку сепаратистів.

Микола Малишев, цей трагікомічний «голова» ВК Криму, відзначився ще однією заявою, яка демонструвала й рівень його юридичних та історичних знань, і моральні якості: «Хоча де-юре Крим протягом 60 років перебував у складі України, де-факто Крим українським ніколи не був».

Нардеп від «Батьківщини» Андрій Сенченко дав цього дня дуже влучний прогноз результатів псевдореферендуму: «Із самого початку це була реалізація сценарію Путіна. Верховна Рада Криму, яка зараз працює під дулами автоматів, не може приймати будь-які рішення. Далі вони активно приєднуватимуть до цього рішення Севастополь. А там же живе багато громадян РФ. Тому в Севастополі голосуватимуть усі включно із військовослужбовцями Чорноморського флоту й окупанти. Навіть коти та собаки. По решті території Криму голоси підтасують. Але зараз почала діяти українська влада й зростає обурення людей до окупантів. Тому Росія розуміє, якщо референдум проходитиме 25 травня, то їм буде важче фальсифікувати й щось пояснювати. Спочатку референдум перенесли на 30 березня, а тепер вже на 16. Я не здивуюсь, якщо його оголосять буквально на завтра»428.

Сьогодні Андрій Сенченко так згадує події 7 березня:

«Будучи заступником глави Адміністрації Президента, я обдзвонив кожного мера й голову районної адміністрації в Криму. Настрій у людей був пригнічений, психологічний тиск наростав, київська влада довго не приймала рішень щодо зміни Могильова й Константинова. І багато хто „хитався“. Не на користь київської влади зіграли й певні неадекватні рішення, наприклад щодо призначення керівника кримської міліції. Призначили колишнього начальника кримського УБОЗу — Ігоря Авруцького. Це абсолютний негідник, рідкісний. Прийняв посаду й тут же все здав сепаратистам».

У той час Арсеній Яценюк зазначив: «Не буде ніякого референдуму, тому що він неконституційний. Ніхто не визнає результати, крім, можливо, Північної Кореї, Сирії чи Венесуели. І я хочу, щоби мене зрозуміли — Крим був, є й буде частиною України, ніяких допущень. Крапка»429. Зрештою, навіть «дружні» до Росії країни — Казахстан та Білорусь — відмовилися надсилати своїх спостерігачів на цей референдум, а Espreso.tv повідомило, що на ньому не буде жодного спостерігача від СНД430.

З-поміж загального «одобрямсу» мерів кримських міст дисонансом прозвучала заява мера Білогорська (Центральний Крим) кримського татарина Альберта Кангієва: «На мій погляд, ця дія нічого спільного, крім назви, із референдумом не має. Усе, що відбувається зараз у Криму, рано чи пізно матиме правову оцінку»431. Зрозуміло, цього голосу здорового глузду, заклику зупинити катастрофічний для Криму сценарій ніхто не почув.