Варіант 1. Пожежі не було, тоді ефективність внеску R банку складе: (10 + r) X-10, де г – банківський відсоток.
Варіант 2. Якщо ж пожежа знищить майно підприємця, то банк-кредитор отримає від страхової компанії суму g (10 – X), де g – відношення страхового відшкодування до ціни поліса.
R2 = g(10 – X) – 10. Однак фінансовий менеджер банку хоче вибрати схему, коли ефективність внеску в першому і в другому випадках буде рівною: R1 = R2, чого можна досягти за умови:
Така схема страхування ризику, називається хеджуванням, повинна цілком виключити невизначеність, тобто робота банку буде безризиковою.
Хеджуванням називається будь-яка схема дій, що дозволяє виключити чи обмежити ризик фінансових операцій, зв'язаних з ризикованими цінними паперами.
Варто також сказати, що основним способом зниження ризику в умовах ринкової економіки є диверсифікованість. Хоча не всякий ризик можна зменшити за допомогою диверсифікованості. Тому в залежності від ступеня диверсифікованості ризики поділяються на недиверсифіковані (несистематичні) і диверсифіковані (систематичні).
Диверсифікація є найбільш обгрунтованим і відносно найменш витратимістким способом зниження ступеня фінансового ризику.
Диверсифікація – це розсіювання інвестиційного ризику, тобто розподіл інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, що безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікованості базується діяльність інвестиційних фондів, що продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній доход. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій 5 різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу в 5 разів і, відповідно, в 5 разів знижує ступінь ризику.
Проте, диверсифікація не може повністю подолати інвестиційний ризик. Це пов'язано з тим, що на підприємницьку та інвестиційну діяльність господарюючого суб'єкта впливають зовнішні фактори, що не пов'язані з вибором конкретних обсягів вкладення капіталу і, отже, на них не впливає диверсифікація.
Зовнішні фактори стосуються всього фінансового ринку, тобто вони впливають на фінансову діяльність всіх інвестиційних інститутів, банків, фінансових компаній, а не на окремі суб'єкти господарювання.
До зовнішніх факторів слід віднести процеси, що відбуваються в економіці країни в цілому, воєнні дії, інфляція і дефляція, зміна дисконтної ставки НБУ, зміна процентних ставок по депозитах і кредитах комерційних банків і т.д. Ризик, обумовлений цими процесами, не можна знизити за допомогою диверсифікованості.
Таким чином, ризик складається з двох частин: диверсифікованого та недиверсифікованого ризику.
Диверсифікований ризик, інша назва – несистематичний ризик, може бути усунутий шляхом його розсіювання, тобто диверсифікоцією.
Недиверсифікований ризик, названий ще систематичним, не може бути знижений за допомогою диверсифікації.
Несистематичний інвестиційний ризик пов'язаний з фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів. Оцінка його вимагає певних зусиль як з боку посередників ринку фінансових активів, так і з боку інвесторів. Адже завжди існує ймовірність того, що емітент не зможе викупити облігації, коли підійде термін погашення позики, а акціонерне товариство не збанкрутує та зможе виплатити дивіденди.
Якщо систематичні ризики вивчаються фахівцями, то ступінь несистематичного ризику може оцінити практично кожен інвестор.
Інвестор іноді приймає рішення, коли результати не визначені і грунтуються на обмеженій інформації. Звичайно, що якби в інвестора була більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром, за який інвестор готовий платити великі гроші, а якщо так, то вкладення капіталу в інформацію стає однієї із сфер підприємництва. Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого-небудь придбання, коли мається повна інформація, і очікуваною вартістю, коли інформація неповна.
Приклад 7.6. Підприємець стоїть перед вибором, скільки закупити товару: 90 одиниць чи 180 одиниць. При купівлі 90 одиниць товару витрати складуть ПО грн. за одиницю, а при закупівлі 180 одиниць – 100 грн. за одиницю. Підприємець даний товар буде продавати по 160 грн. за одиницю. Однак він не знає, чи буде попит на нього. Ввесь не проданий вчасно товар може бути реалізований лише за ціною 60 грн. і менше. При продажі товару ймовірність складає "50 на 50", тобто існує ймовірність 0,5 для продажу 90 одиниць товару і 0,5 для продажу 180 одиниць товару.
Прибуток становитиме при продажі 90 одиниць товару 4500 грн. [90(160 – 110)], при продажі 180 одиниць -10800 грн. [180 (160 – 100)].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аналіз інвестиційних проектів» автора Давиденко Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи зниження ризику“ на сторінці 2. Приємного читання.
