• 3. Компліментарні рішення – рішення, прийняття одного з яких збільшує ефективність прийняття іншого.
• 4. Взаємодоповнюючі рішення – рішення, реалізація одного з яких є необхідною умовою реалізації іншого.
• 5. Умовні рішення – рішення, прийняття одного з яких є можливим лише за умови прийняття іншого.
• 6. Незалежні – рішення про прийняття одного не впливає на рішення про прийняття іншого.
Надалі альтернативні інвестиційні рішення будемо називати проектами.
Фахівці виділяють два типи рішень при оцінці інвестиційних проектів. Перший – це прийняття альтернатив чи відмова від них. Другий тип – ранзкирування рішень, що, у свою чергу, підрозділяється на два підвиди: взаємовиключні проекти і проекти з обмеженими ресурсами.
Алгоритм прийняття і виконання інвестиційного рішення в умовах сучасного розвитку ринкових відносин в Україні, представлено схематично на рис. 3.3.
Рис. 3.3. Алгоритм прийняття і виконання інвестиційного рішення в умовах невизначеності зовнішнього середовища
Перший блок складається з ідентифікації проблеми через виявлення змін у зовнішньому середовищі, що спричиняють необхідність ухвалення інвестиційного рішення. Після цього необхідно сформулювати проблему, встановити її цілі і межі, виявити визначаючі її перемінні і пов'язані з ними фактори зовнішнього ділового середовища (блок 2). На цьому етапі передбачається створення на підприємстві (чи використання вже існуючого) механізму моніторингу за станом зовнішнього середовища з метою виявлення наявних можливостей і попередження проблем, що виникають.
Паралельно з цим необхідно здійснювати інформаційне забезпечення процесу визначення факторів зовнішнього середовища, що можуть вплинути на інвестиційне рішення, а також пошук доступних йому альтернатив. Такий пошук інформації дуже трудомісткий (а в умовах України через невизначеність економічної ситуації і не завжди можливий), він може привести до зсуву цілей, крім того альтернативи рішень далеко не завжди очевидні, а іноді і просто відсутні. При реалізації третього блоку необхідно добре структурувати проблему, використовуючи методи системного аналізу, оскільки застосовувані на даному ієрархічному рівні критерії повинні відповідати, а не суперечити критеріям більш високого рівня. Крім того, провести моделювання можливостей досягнення встановлених цілей і критеріїв. Труднощі виникають, по-перше, при використанні часткових критеріїв, пов'язаних з небезпекою підміни реальних цілей. По-друге, не завжди можливо кількісно оцінити внесок визначених напрямків інвестиційної діяльності підприємства в досягненні поставлених цілей. По-третє, часто у підприємства є декілька цілей, суперечливих одна одній.
Якщо попередній блок 3 довів можливість досягнення встановлених цілей і критеріїв вирішення інвестиційної проблеми, то блок 4 реалізує вибір метода її вирішення з переліку, який був розглянутий вище. Якщо моделювання показало негативний результат, то реалізується блок 5 – пошук нових ідей, який передбачає повернення до блоку 2 та перегляд інвестиційної проблеми і поставлених цілей.
Блок 6 – розробка варіантів вирішення інвестиційної проблеми, їхня оцінка та вибір оптимального з урахуванням поточного стану зовнішнього та внутрішнього середовища. У практиці менеджменту широко використовуються такі методи порівняння альтернатив для здійснення вибору рішення, як критеріальне порівняння Кепнера-Трегоє; платіжна матриця; дерево цілей чи рішень. Найбільш відомим з них є метод дерева рішень для порівняння й оцінки висунутих альтернатив. Даний метод особливо корисний, на нашу думку, у ситуаціях, коли менеджер має справу з невизначеністю. Метод дає загальну картину рішення: вибір, ризики і результат, що можуть мати місце. Більш того, даний метод допомагає відкрити нові альтернативи, що раніше могли бути упущені з якихось причин. Метод включає наступні кроки: інвентаризація всіх альтернатив; ранжирування виборів у хронологічному порядку; рішення про перевагу наслідків розглянутих альтернатив з врахуванням їхньої капіталоємкості; оцінка шансів того, що кожна з виділених подій відбудеться.
Процес оцінки складається з побудови моделі інвестиційного рішення (опис різних альтернативних рішень і розробка гіпотез щодо взаємозв'язку між ними і можливими зовнішніми умовами, а також імовірними результатами від їхньої реалізації). Це дозволяє спрогнозувати результати реалізації кожного з можливих інвестиційних рішень при конкретних параметрах зовнішнього середовища.
Побудова моделей дозволяє з'ясувати взаємозв'язок між різними альтернативними інвестиційними рішеннями (проектами), можливими альтернативними умовами зовнішнього середовища і цілями підприємства. Для їхньої побудови вводяться прогнозні значення перемінних, залежних від системи управління організацією, а також значення різних перемінних, що описують стани навколишнього середовища. У цьому випадку прогнози можуть бути детерміністичними чи невизначеними.
В рамках цього ж блоку (блок 6) провадять й вибір альтернатив, що забезпечують найкращий результат відповідно до обраного критерію. При виборі альтернативи, згідно з теорією менеджменту можуть використовуватися три підходи: врахування минулого досвіду; проведення експерименту; дослідження й аналіз. Вважається, що найбільш загальним і, можливо, найбільш ефективним методом добору альтернатив є проведення досліджень і аналізу. Цей метод передбачає вирішення проблеми на основі пошуку взаємозв'язків між найбільш важливими її перемінними, обмеженнями й основами, що розглядаються відносно поставлених цілей. Даний метод також передбачає розкладання проблеми на частини і вивчення кожної з них. Важливим інструментом даного методу є розробка і програвання різних моделей рішення з використанням кількісних методів і комп'ютерів. Використовуються моделі з залученням системного підходу, дослідження операцій, теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, вартісного аналізу та ін. Як правило, моделі найчастіше використовуються не для вибору конкретних інвестиційних проектів, а для формулювання загальних правил ухвалення рішення, що дозволяють у більшості випадків максимізувати прибуток.
Після реалізації блоку 6 ми маємо три типи інвестиційних рішень: перший – прийняте для подальшої реалізації (блок 7); відкинуте в процесі відбору, з міркувань неможливості реалізації за сучасного стану зовнішнього і внутрішнього середовища, але направлене для нагромадження; остаточно відкинуте в зв'язку з не оптимальністю.
Блок 8 – організація виконання рішення, яка потребує постійного контролю (блок 9) і стимулювання якості (блок 10). Оскільки інвестиційний процес на підприємстві безкінечний, то блок 10 пов'язаний з блоком 2, тобто, навіть при відсутності змін зовнішнього середовища на підприємстві має постійно проводитись виявлення інвестиційних проблем та постановка цілей.
Необхідність оцінок і аналізу супроводжує весь процес прийняття інвестиційного рішення, а всі його етапи взаємозалежні, неможливо визначити фіксовані точки закінчення одного з них і початку іншого, часто визначення первісної проблеми принципово змінюється на основі інформації, отриманої на більш пізніх стадіях ухвалення рішення.
З метою економії часу і засобів на розробку інвестиційного рішення з нашої точки зору необхідно дотримуватись наступної послідовності формування й обробки компонентів "чорної шухляди". Спочатку варто чітко сформулювати суть очікуваного рішення і визначити параметри, які воно повинно мати. До таких параметрів для інвестиційного рішення можна віднести: ступінь ризику і ліквідності вкладення; ймовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат та термінів; ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним на підставі яких вона була розроблена.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аналіз інвестиційних проектів» автора Давиденко Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Альтернативна вартість як ключова концепція проектного аналізу“ на сторінці 3. Приємного читання.
