Розділ «2. БУР'ЯНИ ТА ЗАХОДИ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ВІД НИХ»

Крім кількісної втрати врожаю, бур'яни спричиняють зростання витрат на вирощування культур за рахунок проведення заходів захисту їх від бур'янів, які становлять близько 30-35% усіх затрат праці в землеробстві. Все це пояснюється високими конкурентними властивостями бур'янів з культурними рослинами за фактори життя - світло, воду, поживні речовини. Так, буркун жовтий у 1,5, а пирій повзучий - у 2,5 разу більше засвоюють води з ґрунту, ніж озима пшениця, а лобода біла - у 2 рази більше, ніж ячмінь та кукурудза. Осот рожевий виносить з ґрунту азоту і фосфору в 1,5 разу, а калію - в 4 рази більше, ніж зернові колосові культури.

Високий транспіраційний коефіцієнт багатьох видів бур'янів (до 800-1000) спричинює дефіцит вологи для культурних рослин. Це зумовлюється добре розвиненою кореневою системою у бур'янів, яка значно глибше проникає в ґрунт і забирає звідти вологу й поживні речовини. Наприклад, корені вівсюга сягають глибини 2 м, буркуну - 6 м, осоту рожевого - 7 м.

Бур'яни, випереджуючи в рості культурні рослини, затіняють їх, викликають світлове голодування і знижують продуктивність фотосинтезу. Внаслідок цього бур'яни спричинюють вилягання зернових хлібів, що знижує урожайність і якість продукції, збільшуються втрати при збиранні врожаю. Вилягання посівів спричинюють і бур'яни, що мають виткі (березка польова, гречка березкоподібна) та чіпкі (підмаренник чіпкий) стебла.

На забур'янених полях знижується якість продукції рослинництва: вміст білка в зерні пшениці зменшується на 2,5%, ячменю - на 1,2, кукурудзи - 3,4, а проса - на 1,3%. При забур'яненості посівів соняшнику зменшується вміст олії на 1,2, а в гірчиці - на 2%, значно знижується цукристість буряків.

Багато видів бур'янів роблять сільськогосподарську продукцію непридатною для споживання. Так, рутка лікарська, кукіль звичайний, пажитниця, блекота чорна та інші, потрапляючи в їжу і корми, призводять до отруєння людей і тварин.

Ряд видів бур'янів на кормових угіддях спричинюють отруєння тварин. До них належать види, які уражають центральну нервову систему тварин - цикута отруйна, блекота чорна, дурман смердючий, жовтець їдкий, чистотіл, хвощ болотний, мак-самосійка. Інші види порушують серцеву діяльність (горицвіт весняний, конвалія травнева, сокирки польові, льонок звичайний, наперстянка червона та ін.) або органи травлення (молочай гострий, паслін солодко-гіркий, кірказон звичайний).

Наявність насіння бур'янів у продукції помітно знижує її харчові та смакові якості. Так, вміст у борошні навіть незначної кількості розмеленого насіння таких бур'янів, як кукіль звичайний, плевел п'янкий, гірчак рожевий, перетворює його на продукт, непридатний для вживання людиною та тваринами внаслідок вмісту шкідливих сполук. Домішки полину гіркого надають зерну, крупі і борошну гіркого смаку.

Поряд з цим своїм затіненням, бур'яни знижують температуру ґрунту на 2-4°С, що пригнічує мікробіологічні процеси і негативно впливає на поживний режим ґрунту. Особливо від цього страждають на перших етапах росту і розвитку культурні рослини, що повільно розвиваються: льон, кукурудза, картопля, цукрові буряки та ін.

Бур'яни є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Так, березка польова сприяє розмноженню лучного метелика та озимої совки, які відкладають яйця на її листках. У лободі, щириці розмножуються шкідники бурякових полів - буряковий клоп, лучний метелик, бурякова нематода, у плоскусі - просяний комар, а в бур'янах з родини пасльонових - колорадський жук.

Носіями хвороби злакових культур (іржі) є пирій повзучий, свинорий; сажки вівса - вівсюг; раку картоплі - паслін гіркий; борошнистої роси - осоти.

Бур'яни знижують ефективність добрив, зрошення та інших агротехнічних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур.

2.3. Біологічні особливості бур'янів

Однією з найхарактерніших біологічних особливостей багатьох бур'янів є їх надзвичайно велика плодючість та здатність до посиленого вегетативного розмноження. Вони дають дуже багато насіння, яке, потрапляючи в ґрунт, створює разом з вегетативними органами розмноження потенційну засміченість ґрунту. Вона обчислюється сотнями мільйонів і навіть мільярдів насіння та величезною масою вегетативних органів розмноження бур'янів (кореневищ, кореневих паростків, цибулин тощо) на кожному гектарі поля. Середня плодючість найбільш поширених бур'янів (кількість насінин на одній рослині) характеризується такими показниками: кукіль звичайний - 1500; паслін колючий - 5000; мишій сизий - 6000; волошка синя - 7500; гречка березкоподібна - 11000; гірчиця польова - 15 000; осот рожевий - 35 000; триреберник непахучий - 54 000; грицики звичайні - 75 000; лобода біла - 100 000; вовчок соняшниковий - 105 000; вовчок гіллястий 140 000; блекота чорна - 450 000; щириця звичайна - 500 000; кудрявець Софії - 780 000; щириця зігнута - 1 000 000.

Кількість вегетативних органів розмноження (бруньок) на 1 м2 орного шару ґрунту така: осот рожевий - 550; осот польовий - 16 700; пирій повзучий - 26 000.

Велика плодючість бур'янів доповнюється високою пристосованістю до поширення насіння на значні відстані від материнської рослини. Коробочки кукілю, блекоти, фіалки польової при достиганні розтріскуються і насіння висипається на певну відстань від материнської рослини. У вівсюга звичайного остюки від зміни вологості скручуються, внаслідок чого зернівки переміщуються на поверхні ґрунту, заглиблюючись у нього. Кульбаба, осоти та інші бур'яни мають насіння з летючками, які сприяють рознесенню його вітром, іноді вітер переносить цілі рослини, а разом з ними і достигле насіння (перекотиполе). Лопухи, череда мають на насінні гачки, за допомогою яких прикріплюються до тварин, людей тощо. Насіння бур'янів переносять також і птахи (паслін чорний, омела).

В умовах зрошуваного землеробства, а також під час дощів багато насіння бур'янів та їх плодів розноситься водою. Дуже часто причиною засмічення ґрунту є використання свіжого гною, бо насіння багатьох бур'янів (щириця, лобода, щавель горобиний тощо) не втрачає схожості навіть після проходження через травний тракт тварин.

Однією з важливих біологічних особливостей бур'янів є тривалий неодночасний і розтягнутий період проростання насіння, тоді як період проростання насіння культурних рослин після сівби становить 5-15 днів. Так, насіння буркуну білого зберігає схожість протягом 75 років, талабану польового - 30, дурману і пасльону - 40, мишію сизого та плоскухи звичайної - 5-7 років.

Розтягнутість періоду схожості академік В. Р. Вільямс пояснює станом оболонки в різних груп насіння; неоднаковими строками, що потрібні для руйнування оболонки слизовим бородінням і у зв'язку з цим різною здатністю пропускати насіннєвою оболонкою воду і повітря, що необхідні для проростання насіння.

Крім властивостей насіннєвої оболонки, на проростання насіння бур'янів дуже впливає вологість і температура ґрунту. Насіння рослин різних біологічних груп проростає при неоднаковій температурі. Так, насіння зірочника проростає при 3°С і нижче, озимих - при 10-12°С, коренепаросткових - при 25-30°С.

Ступінь стиглості насіння також впливає на проростання. Недостигле насіння вівсюга, гірчиці польової, грициків та інших бур'янів сходить швидше, ніж достигле. Тому недостигле насіння бур'янів є також джерелом засміченості полів.