Розділ «7.2.3. Ведення землеробства в Степу»

1 - чорний і зайнятий пар; 2 - озима пшениця; 3 - овочі, картопля; 4 - ячмінь;

5 - однорічні трави на зелений корм + люцерна; 6 - люцерна; 7 - люцерна; 8 - озима пшениця; 9 - кукурудза на зерно, коренеплоди, рицина; 10 - ячмінь, овес.

Лабораторія сівозмін Інституту зернового господарства УААН рекомендує такі орієнтовні схеми спеціалізованих кукурудзяних сівозмін короткої ротації:

I. 1, 2, 3 - кукурудза на зерно; 4 - кукурудза на силос; 5 - ячмінь або озима пшениця.

II. 1, 2, 3 - кукурудза на зерно; 4 - кукурудза на силос + люцерна; 5, 6 - люцерна; 7 - озима пшениця.

III. 1, 2, 3, 4 - кукурудза на зерно; 5 - горох або ячмінь, просо, сорго.

IV. 1, 2, 3 - кукурудза на зерно; 4 - соя; 5 - озима пшениця або ячмінь. Пшеничні спеціалізовані сівозміни доцільно мати такого типу:

у північних районах

I. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - озима пшениця; 3 - цукрові буряки; 4 - ячмінь + еспарцет, люцерна; 5 - еспарцет, люцерна на один укіс; 6 - озима пшениця; 7 - зернобобові; 8 - озима пшениця; 9 - соняшник.

II. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - озима пшениця; 3 - цукрові буряки; 4 - кукурудза на силос; 5 - озима пшениця; 6 - зернобобові; 7 - озима пшениця; 8 - соняшник.

Основою ґрунтозахисних сівозмін у Степу є багаторічні трави. На родючих ґрунтах тут можна вирощувати такі бобові трави, як люцерна, на інших - еспарцет. Із злакових - стоколос безостий, райграс високий, пирій безкореневищний, а в південних районах - житняк посухостійкий. На південних схилах польова схожість насіння багаторічних трав у 1,5-2 рази менша, ніж на північних.

У цій зоні рекомендуються такі орієнтовні схеми ґрунтозахисних сівозмін:

I. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - кукурудза у фазі викидання волоті; 4 - озима пшениця; 5 - ярі зернові + багаторічні трави.

II. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озиме жито; 4 - кукурудза на зелений корм та ранній силос; 5 - озима пшениця + післяжнивний посів багаторічних трав.

На дуже еродованих ґрунтах висівають культури суцільної сівби. Прикладом може бути така схема: 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озиме жито або однорічні трави на зелений корм; 4 - озима пшениця; 5 - ярі + багаторічні трави.

Використання поливних земель у країні підпорядковано основному напряму спеціалізації сільського господарства - виробництву зерна та тваринницької продукції. Частка зернових культур у структурі посівних площ у північних областях становить 30-33%, кормових - 48-52, а в південних - відповідно 38-42 і 42-50%.

Удосконалення структури посівних площ відбувається головним чином шляхом розширення на поливних землях посівів найбільш продуктивних культур, сортів, гібридів, установлення їх доцільного співвідношення з урахуванням водозабезпеченості, наявності поливної техніки та інших умов.

На поливних землях, на відміну від неполивних, при визначенні продуктивності культур враховують не лише урожайність, а й період часу, потрібний для вирощування цієї рослини та загальний вихід продукції з поливного гектара.

Із зернових культур на поливних землях найбільшу продуктивність забезпечують кукурудза та озима пшениця, з кормових - люцерна, кукурудза на силос, цукрові та кормові буряки, а в проміжних посівах - злаково-бобові сумішки та кукурудза, овочі та картопля. У проміжних посівах розміщують більш скоростиглі сорти з урахуванням основного місця їх у сівозміні, потреби в продукції, забезпеченості водою, теплом тощо.

Орієнтовні схеми чергування культур у сівозмінах основних напрямів використання поливних земель можуть бути такими.