Розділ «6. ПІДГОТОВКА НАСІННЯ І СІВБА»

Щоб швидко визначити схожість насіння, користуються методами, розробленими Гуревичем, Фурсовою та Нелюбовим. За цими методами визначають життєздатність насіння. В основі методу Гуревича лежить здатність насіння виділяти речовини, які відновлюють динітробензол. Внаслідок взаємодії відновних продуктів, що утворюються з динітробензолу, з аміаком насіння стає пурпуровим. Для цього його протягом 4-5 год замочують у розчин аміаку. Потім зрізують кінчик зародка і розглядають його через лупу із збільшенням у 10-20 разів. Живе зерно змінює колір, а несхоже не змінює.

Крім динітробензолу, використовують і тетразол. Розрізане живе зерно в цьому розчині червоніє, а колір мертвого не змінюється. Для визначення схожості кукурудзи використовують спосіб, розроблений в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. Насіння обробляють гарячим (40-43°С) 0,4-0,5%-им розчином індиго карміну протягом 1,5-2 год.

Колір живого насіння після цього не змінюється, а мертвого - забарвлюється.

Енергія проростання. Кількість насіння, що проросло за перші 3-4 дні, показує його енергію проростання (див. табл. 44).

Насіння, що має високу енергію проростання, дає дружні сходи, які менше пригнічується бур'янами і більше стійкі проти несприятливих умов.

Життєздатне насіння, що має низьку схожість, піддають повітряно-тепловому обігріванню. Якщо після цього схожість насіння не дуже підвищується і не досягає стандарту, то його бракують і переводять у продовольче або фуражне зерно.

Посівна придатність насіння. Це вміст у ньому чистого та одночасно схожого насіння. Щоб визначити посівну придатність, відсоток чистоти множать на відсоток схожості й добуток ділять на 100. Так, якщо чистота посівного матеріалу озимої пшениці становить 99%, а лабораторна схожість - 96%, тоді посівна придатність насіння 99 · 96 буде: -1000 = 95% . Отже, 100 кг посівного матеріалу містить 95 кг чистого і схожого

насіння. Дані про посівну придатність використовують при остаточному встановленні норми висіву.

Маса 1000 насінин. Установлено, що чим крупніше і важче насіння, тим більше в ньому міститься поживних речовин і краще розвинений його зародок. Рослини, що виросли з такого насіння, високоврожайні.

Без визначення посівної придатності і маси 1000 насіння не можна встановити норми висіву і визначити його схожість у польових умовах. Для визначення маси 1000 насінин з фракції чистого насіння відбирають підряд дві проби по 500 шт. у кожній і зважують з точністю до 0,01 г. Якщо розбіжність між масами обох проб не перевищує 3% середньої, підсумовують масу першої і другої проб.

Вологість. Важливим показником якості насіння є його вологість. Нормальною вологістю насіння зернових культур вважають 14-15, а соняшнику й льону - 11-12%. При підвищеній вологості зерно в сховищах самозігрівається, уражується хворобами, пошкоджується шкідниками тощо. Підвищена вологість призводить до помітного зниження схожості, а іноді до повного псування насіння.

Вологість визначають у лабораторії, висушуючи подрібнене насіння в сушильній шафі до постійної маси при температурі 130°С протягом 40 хв. Різниця в масі до і після висушування, виражена у відсотках до початкової маси, і становитиме вологість насіння.

Вологість насіння визначають також електричними вологомірами, які застосовують переважно на елеваторах, пунктах приймання зерна, а також у насінних інспекціях.

Натура зерна (об'ємна маса). Це маса насіння в об'ємі 1 л. Чим вона більша, тим вища якість зерна. Натуру його визначають пуркою. Натура зерна, як і маса 1000 насінин, може також змінюватися залежно від природних умов району, особливостей сорту, агротехнічних прийомів вирощування тощо. Знаючи натуру, можна визначити масу певної партії зерна у складському приміщенні.

Вирівняність. Це таке насіння, максимальна кількість якого має приблизно однаковий розмір. Високої вирівняності посівного матеріалу досягають сортуванням його на різних машинах. Щоб установити ступінь вирівняності, насіння пропускають через сита різних розмірів і форм, залежно від особливостей окремих культур.

Зараженість насіння. Найчастіше в зерні бувають комірні кліщі та довгоносики. Щоб виявити їх, зразок насіння витримують 1,5-2 год при кімнатній температурі (тоді шкідники починають рухатися). Потім зразок просівають через сито з діаметром отворів 2,6-1,5 мм, а дрібне насіння - через сито з діаметром отворів 1 мм. На ситі разом з насінням залишаються довгоносики та інші шкідники, а у відсіві - кліщі. Через лупу визначають їхню кількість і перераховують на 1 кг насіння.

Сажку, ріжки та інші збудники хвороб виявляють, аналізуючи живе сміття. Зараженість іншими хворобами визначають у вологій камері та на поживних середовищах.

Крім цих показників, є й інші - колір, блиск, запах тощо. Свіже насіння, яке добре збереглося, має специфічний колір, блиск тощо. Зміни цих властивостей насіння свідчать про погіршення його якості.

6.2. Зберігання насіння

При поганому зберіганні насіння втрачає посівні якості. Щоб запобігти цьому, його треба зберігати в обладнаних зерносховищах, які повинні мати добру вентиляцію. До завантаження його необхідно очистити і продезінфікувати. Проти шкідників (кліщі, довгоносики, хлібний трач) застосовують хлорпікрин, сірководень та інші хімічні препарати. З гризунами ведуть боротьбу за допомогою принад з миш'яком, вуглекислим барієм або збудником мишиного тифу.