Розділ «4.6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих землях»

При розпушуванні необхідно досягати якнайбільшої глибини обробітку. На землях, осушених дренажем, глибина розпушування обмежується глибиною закладання дренажних труб, яка коливається в межах 80-100 см, але слід враховувати, що частина труб, прокладених у верхів'ях дрен або у видолинках, може залягати ближче до поверхні ґрунту, тому розпушування на глибину понад 60-70 см небезпечне, оскільки можна пошкодити дрени.

Найефективніше розпушування впоперек дрен. При цьому забезпечуються най-коротші шляхи відтоку з ґрунту надмірної вологи. Якщо немає можливості дотримуватись поперечного напрямку розпушування, його проводять під кутом до них.

Залежно від типу ґрунту розпушування повинне бути суцільним з відстанню 0,6 м на важких та 1-1,2 м на легких ґрунтах. На новоосвоєних слабоокультурених ґрунтах цей вид обробітку необхідно повторювати через 2-3 роки. В міру окультурення дренованих ґрунтів його проводять через 4-5 років.

Слід застерегти проти глибокого розпушення на інтенсивно перезволожених площах без закритого дренажу зі слабким уклоном поверхні, тому що воно посилює весняне перезволоження.

Агромеліоративні заходи окультурення осушених земель. Водний режим ґрунту - вирішальний фактор у системі заходів з окультурення ґрунтів і при формуванні врожаю сільськогосподарських культур. Закритий дренаж, яким осушуються переважно мінеральні перезволожені землі, не завжди забезпечує необхідні умови вологості орного шару. Перезволоження спостерігається особливо в ранній весняний період і влітку при випаданні великої кількості опадів.

Особливо важлива роль агромеліоративних заходів на важких суглинкових і глинистих ґрунтах, а також на ґрунтах із щільним підорним шаром.

Агромеліоративні заходи сприяють підвищенню температури ґрунту, швидкому підсиханню його навесні, поліпшенню діяльності мікроорганізмів, перетворенню поживних речовин у більш засвоювані рослинами форми. В результаті урожайність сільськогосподарських культур під впливом агромеліоративних заходів підвищується в середньому на 20-35%.

Залежно від того, як відводять зайву вологу з ґрунту, агромеліоративні заходи поділяють на три групи.

1. Заходи, спрямовані на відведення зайвої води по поверхні ґрунту і частково по орному шару. До них належать вузькозагінна оранка, профілювання поверхні поля і вибіркове борознування. Ці заходи не можуть достатньою мірою регулювати водно-повітряний режим, але сприяють швидкому підсиханню орного шару в ранньовесняний період і після дощів.

2. Заходи, спрямовані на прискорення внутрішньо ґрунтового стоку води. Це такі спеціальні заходи, як гребенева і грядкова оранка. Вони створюють відповідний мікрорельєф поля, внаслідок чого посилюється стік води по орному шару.

3. Найефективніші заходи, які сприяють відведенню зайвої води по підорному шару. До них належать кротування, глибока оранка і безполицеве розпушення. За допомогою їх можна повністю регулювати водно-повітряний, тепловий режими ґрунтів, осушених закритим дренажем. Вони сприяють перерозподілу вологи між орним і підорним шарами, підвищують вологоємкість ґрунтового профілю. Вузькозагінну оранку застосовують переважно на глинистих і суглинкових ґрунтах з рівною поверхнею або з невеликим уклоном. Ширина загінок кратна ширині захвату плуга і становить на ґрунтах важкого гранулометричного складу 10-12, а на легких ґрунтах - 16-20 м.

В результаті вузькозагінної оранки на полі створюється густа мережа борозен. На масивах з уклоном до 0,01 орють у напрямку природного уклону. При уклоні поверхні більше ніж 0,01, щоб не допустити розмивання ґрунту, оранку проводять під деяким кутом до напрямку природного зниження. На недостатньо вирівняних ділянках, де є замкнуті зниження, після оранки в зниженнях рельєфу прокладають відповідні борозни глибиною 30-50 см. Орють звичайними плугами. Глибина оранки залежить від товщини гумусового шару та агротехнічних вимог.

Профілювання поверхні поля полягає у створенні на ділянках без уклону випуклого профілю поверхні поля шляхом багаторазового проведення вузькозагінної оранки при незмінному положенні складок і борозен під час основного обробітку. Його застосовують на щільних, здатних до запливання, ґрунтах з поганою водопроникністю і малою водовіддачею, при слабо вираженому уклоні поверхні. Слід мати на увазі, що профілювати загінки потрібно поступово, тобто кожну наступну оранку виконують при чергових строках обробітку. При цьому не можна орати по одному й тому самому сліду кілька разів. Профілювання можна проводити при товщині гумусового шару не менше ніж 20 см. Цей агромеліоративний захід застосовують переважно під ярі культури, багаторічні трави, а також під луки і пасовища.

Вибіркове боронування застосовують на недостатньо вирівняних полях, де є безстічні зниження. Його проводять восени після сівби озимих зернових і після зяблевого обробітку. Борозни глибиною 25-30 см нарізують начіпними борозноутворю-вачами (КБН-0,35, БН-300, БН-500) і відводять їх у канали відкритої осушувальної мережі. Якщо спеціальних знарядь для цього немає, тоді борозни роблять однокор-пусними плугами або підгортальниками. Найефективніше осіннє борознування, яке сприяє швидкому стіканню води в період сніготанення. Але боронування можна проводити і навесні під ярі культури.

Гребеневу оранку і грядкування також застосовують на рівних, без схилу, площах з важкосуглинковими слабоводопроникними ґрунтами для регулювання водного режиму орного шару під просапні культури (коренеплоди, картоплю, овочі). Грядки і гребені нарізують восени при зяблевій оранці або навесні при передпосівному обробітку ґрунту. Для цього застосовують спеціальні знаряддя-грядкувачі типу УГН-УК, ГС-1,4, ГСД-1,4 і культиватори-підгортачі типу КОН-2, 8ПМ, КРН-4,2Г, КРН-3,6. Нарізувати гребені можна також начіпними плугом ПН-4-35, відповідно переобладнавши його. Відстань між борознами при гребенюванні становить 0,7, при грядкуван-ні - 1,4 м. Висота гребенів залежить від товщини орного шару та знарядь і становить 15-25 см. При кожному черговому міжрядному обробітку просапних культур між-гребневі борозни поглиблюють і розчищають. Осіннє гребенювання значно прискорює відтавання і поспівання ґрунту навесні.

Кротування - агромеліоративний захід, який застосовують на перезволожених важкосуглинкових і глинистих ґрунтах для відведення зайвої води до підорного шару й акумуляції її в цьому шарі.

Дослідженнями встановлено, що швидке відведення зайвої води з орного шару внутрішньоґрунтовим стоком посилює аерацію і активізує всі ґрунтові процеси. Особливо сприятливі умови водно-повітряного режиму орного та підорного шарів ґрунту кротування створює для росту і розвитку просапних культур.

Кротування підорного шару рекомендується насамперед на щільних суглинкових ґрунтах. На легких ґрунтах воно менш ефективне, тому що стінки кротовин швидко руйнуються.

Глибоке розпушування застосовують на фоні закритого дренажу переважно на середньосуглинкових і глинистих ґрунтах, у профілі яких добре виражені ущільнення й водонепроникні горизонти. На таких ґрунтах спостерігається поверхневе пере-зволоження навесні й часто в літньо-осінній період, що призводить до зниження врожайності сільськогосподарських культур і утруднює проведення польових робіт. У посушливі періоди вегетації внаслідок низької водоакмулюючої здатності оглеєних ґрунтів рослини можуть відчувати нестачу вологи.

Розпушування - найефективніший захід посилення внутрішньоґрунтового стоку і нагромадження доступної вологи в підорному шарі. За його допомогою досягається поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту, краще перерозподіляється волога по ґрунтовому профілю і підвищується ефективність дренажу.