Розділ «4.6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих землях»

Обробіток ґрунту під післяукісні та післяжнивні посіви. Після озимих та ранніх ярих, зібраних на зелений корм, проводять лущення на глибину 10-12 см дисковими лущильниками (ЛДГ-15, ЛДГ-20 та ін.) та оранку на 20-22 см. За вегетацію кукурудзи здійснюють 2-3 міжрядних розпушування: перше - на 12-14 см, друге - 10-12, третє - з нарізуванням поливних борозен на 16-18 см.

Багаторічні досліди Інституту зрошуваного землеробства УААН по розробці оптимальних способів обробітку ґрунту під післяжнивні посіви дали можливість рекомендувати сівбу післяжнивної кукурудзи сівалкою СЗС-2,1 у необроблений ґрунт після збирання озимої пшениці. Кукурудзу в післяжнивних посівах краще висівати до 20 червня з міжряддям 70 см і нормою висіву 70-80 тис./га, до 10 липня - відповідно 35 см та 120-140 тис./га.

На зрошуваних землях широко застосовують післяжнивні посіви проса і гречки, які розміщують після озимих та інших культур, що рано звільняють поле. За раннього збирання попередньої культури під післяжнивні посіви проса і гречки поле орють на глибину 20-22 см з одночасним коткуванням. Після оранки проводять передпосівний вологозарядковий полив у нормі 500-600 м3/га, а при досягненні спілості ґрунту - культивацію на глибину 5-6 см з наступним коткуванням. Така підготовка ґрунту є однією з кращих для вирощування проса і гречки в післяжнивних посівах, проте потребує багато часу. При вирощуванні післяжнивних культур усі роботи проводять у стислі строки, оскільки кожний день має велике значення. Так, один день на початку липня за сумою ефективних температур еквівалентний трьом дням першої декади, чотирьом - другої і дев'яти дням третьої декади вересня.

Для прискорення підготовки ґрунту під післяжнивні посіви проса і гречки застосовують поверхневий обробіток дисковими знаряддями в два сліди з наступною культивацією. Але краще ґрунт обробити комбінованими агрегатами АК-4, АПК-6, АКП-2,5 АКП-5 та іншими, які за один прохід дають можливість якісно підготовити ґрунт до сівби. Поверхневий обробіток можна застосовувати тільки на полях, чистих від бур'янів і падалиці. Для підвищення якості основного обробітку сильно висушених і ущільнених ґрунтів спочатку застосовують зволожувальний полив у нормі 300-400 м3/га води, а потім орють.

На чистих від бур'янів полях просо і гречку в післяжнивних посівах краще сіяти без попередньої підготовки ґрунту сівалками прямої сівби (СТС-6, "Меланія", Моро, Моносем, Грейт-Плейнз та ін.). Це дає змогу виключити ряд технологічних операцій: лущення стерні, оранку, культивацію, коткування і на 8-10 днів раніше провести сівбу, що сприяє істотному підвищенню врожаю. При відповідній організації робіт цим способом можна сіяти в день збирання попередньої культури. Для цього основну культуру збирають поточним методом на низькому зрізі, щоб підвищити якість роботи сівалки. Зразу ж після сівби проводять полив у нормі 300-400 м3/га води. При сильному висушенні верхнього шару ґрунту, якщо немає можливості якісно посіяти стерновою сівалкою СЗС-2,1, полив проводять до сівби.

Підготовка ґрунту для післяукісних посівів включає: внесення мінеральних добрив (N110-120Р70-80), оранку на глибину 23-25 см під кукурудзу і 28-30 см під кормові коренеплоди і капусту, передпосівний (700-800 м3/га) або післяпосівний (500-600 м3/га) полив, передпосівну культивацію з боронуванням.

Догляд за післяукісними посівами кукурудзи на силос і зерно включає боронування до і після сходів, міжрядні обробітки і підживлення азотними добривами (М30-45), 4 - 5 вегетаційних поливів по 600-700 м3/га води. Суцільні посіви кукурудзи поливають три рази, а в суміші із суданською травою і сорго - 5-6 разів. За вегетацію міжряддя кормових коренеплодів і кормової капусти два-три рази обробляють просапними культиваторами, рослини підживлюють азотом (М30-45), 5 - 6 разів поливають по 500-600 м3/га води. Після збирання першого укосу соргових культур під наступні укоси вносять по 35-45 кг/га азоту і проводять два поливи.

При сівбі до початку третьої декади липня найурожайнішою післяжнивною культурою є кукурудза, а при пізніших строках сівби (перша половина серпня) - багатокомпонентні сумішки вівса з викою, горохом, ріпаком, редькою та ін.

При вирощуванні післяжнивної кукурудзи на силос висівають середньоранні й середньостиглі гібриди з міжряддям 70 см, а при сівбі стерньовою сівалкою СЗС-2,1 - через два сошники (69 см) з нормою висіву 80-90 тис/га схожих насінин. На зелений корм сіють зерновими сівалками через сошник або сівалкою СЗС-2,1 з нормою висіву 400-450 тис/га схожих насінин.

Для скорочення строків між збиранням попередника і сівбою післяжнивної кукурудзи слід широко застосовувати поверхневий обробіток ґрунту за допомогою плос-корізів, лущильників, дискових борін, чизель-культиваторів на глибину 10-12 см або проводити сівбу стерньовими сівалками (СЗС-2,1, СТС-6 та ін.).

На широкорядних посівах проводять міжрядні обробітки і підживлення азотними добривами (М30-45), 2 - 4 вегетаційних поливи по 600-700 м3/га води. Міжряддя кукурудзи культивують після кожного вегетаційного поливу до досягнення рослинами висоти 1 м, перший раз обробляють у період утворення п'яти листків. Через 10-12 днів проводять другий міжрядний обробіток посівів кукурудзи культиватором КРН-4,2 з одночасним нарізуванням поливних борозен і підживленням.

Багатокомпонентні бобово-злаково-капустяні сумішки на зелений корм для пізньоосіннього використання висівають з 20 липня по 20 серпня. Ці сумішки витримують короткочасні заморозки до 6-8°С, не втрачаючи при цьому кормових якостей. Підготовка ґрунту до сівби цих сумішок включає: лущення, внесення мінеральних добрив (^0-110Р50-60), оранку на глибину 23-25 см в агрегаті з важкими котками, проведення вологозарядкового поливу в нормі 700-800 м3/га, передпосівну культивацію на глибину 6-8 см. Висівають сумішки звичайним рядковим способом зернотрав'яними сівалками або зчепом двох зернових сівалок, причому овес, горох і вику на глибину 5-6, а капустяні на 3-4 см.

4.6.2. Обробіток осушених мінеральних ґрунтів

На осушених мінеральних, особливо оглеєних ґрунтах найбільш розповсюджені заходи механічного обробітку такі: оранка, дискування, боронування. У районах надмірного зволоження вони посилюють водопроникність, послаблюють поверхневий стік води та водну ерозію, зменшують вміст вологи в орному шарі, поліпшують його водний, повітряний, тепловий та поживний режими. На таких ґрунтах правильно проведений механічний обробіток у перезволожені роки забезпечує більший приріст урожаю, ніж добрива. У районах помірного та недостатнього зволоження безполице-вий обробіток сприяє нагромадженню вологи в ґрунті, поліпшенню його поживного режиму. Залишена на поверхні стерня та післяжнивні рештки послаблюють вітрову ерозію.

Обробіток осушених мінеральних земель у сівозміні повинен бути спрямований на збільшення глибини орного шару, нагромадження вологи і поживних речовин, знищення бур'янів, шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур. Цього досягають різноглибинною оранкою ґрунту під культури сівозміни в поєднанні з поверхневим і безполицевим обробітком та меліоративними заходами.

Основний обробіток. У системі зяблевого (основного) обробітку ґрунту на осушених мінеральних ґрунтах особливого значення набуває поглиблення орного шару. Глибокий структурний орний шар має вирішальне значення для створення оптимального водного режиму і регулювання родючості цих ґрунтів. Теоретичними розрахунками і експериментальними даними встановлено, що орний шар глибиною 30-40 см, створений на дерново-підзолистому ґрунту, може акумулювати без перезволоження 30-50% талих вод або повний об'єм води літньої зливи в 50-60 мм, тим часом як орний шар глибиною 18-20 см за таких умов стає надмірно перезволоженим.

На недостатньо окультурених ґрунтах з незначним орним шаром необхідно віддавати перевагу способам поглиблення орного шару, за яких виключається можливість інтенсивного змішування родючого шару з низькородючими. Це досягається проведенням глибокої меліоративної оранки плугами з вирізними полицями, при якій верхній шар орють на глибину 18-20 см, а нижній розпушують на 15-18 см, або орють плугами без полиць на 40-45 см.

Узагальнені дані про допустиму величину приорювання ґрунту (поглиблення орного шару) залежно від його природної родючості та рекомендованої норми органічних добрив наведені в табл. 34.

Періодичність поглиблення орного шару залежить від окультурення ґрунту і кількості полів у сівозміні. У сівозмінах з короткою ротацією орний шар рекомендується поглиблювати один раз за ротацію. На ґрунтах з низькою природною родючістю, слабо окультурених, а також у сівозмінах з тривалою ротацією поглиблення або глибоке розпушування необхідно проводити не менше двох разів за ротацію. Найкраще поглиблювати орний шар у полі просапних культур під кукурудзу на силос або картоплю чи цукрові буряки. Дворазове поглиблення слід проводити під озимі з підсівом багаторічних трав і під кукурудзу або картоплю.

Під усі культури сівозміни необхідно орати на зяб. Після зернових попередників обов'язковим є лущення стерні. Його проводять у стислі строки. На сильно засмічених полях, особливо кореневищними або коренепаростковими бур'янами, лущення слід повторити після масової появи сходів. Глибина першого лущення - 5-6, а повторного 8-10 см.