Розділ «3.3.5. Сівозміни на осушених землях»

Головне у використанні осушених, як і будь-яких інших ґрунтів, - це одержання максимальних урожаїв при мінімальних затратах праці та засобів виробництва і збереження на високому рівні ефективної родючості ґрунту.

Осушені ґрунти і ті, що підлягають осушенню, поділяють на дві великі групи - органогенні й мінеральні. До першої належать торфові ґрунти і торфовища, до другої - лучні дернові та дерново-підзолисті.

Осушені мінеральні й органогенні ґрунти характеризуються високою потенційною, а після проведення комплексу робіт з освоєння - і ефективною родючістю.

Основні площі осушених земель розташовані на Поліссі та в західних областях і становлять 3,3 млн. га, або 5,5% усіх сільськогосподарських угідь країни. Найбільша частка всіх осушених земель від загальної площі сільськогосподарських угідь у Рівненській (41%), Львівській (39), Волинській (38), Закарпатській (37), Івано-Франківській (31) і Житомирській (25%) областях. Майже на 70% площ осушених земель розміщено меліоративні системи, що мають закритий дренаж, на 1,1 млн. га застосовується двостороннє регулювання водного режиму, а на 317 тис. га побудовано польдерні системи.

Достатня кількість вологи та азоту в осушених торфових ґрунтах сприяє одержанню високих урожаїв насамперед тих культур, у яких основним видом продукції є вегетативна маса (багаторічні трави, пізня капуста, морква, картопля, кукурудза на силос, кормові буряки).

За даними досліджень Волинської сільськогосподарської дослідної станції, продуктивність зернових культур (озимі жито та пшениця, ячмінь, овес) на осушених торфових ґрунтах Полісся досягає 25-30 ц/га зерна, а при правильному застосуванні мікродобрив - і вище. Порівняно з мінеральними суходільними ґрунтами Волинської області (переважно дерново-підзолисті супіщані) торфові ґрунти забезпечують у 1,2-1,5 разу вищу врожайність зернових культур. Вирощування їх на торфових ґрунтах Полісся може бути важливим резервом збільшення виробництва зерна.

На торфових ґрунтах Лісостепу урожайність існуючих сортів зернових культур в 1,5-2 рази нижча, ніж на мінеральних ґрунтах (переважно чорноземного типу), тому вирощувати їх на осушених землях цієї зони недоцільно.

Низька продуктивність на торфових ґрунтах і зернобобових культур (кормові боби, соя) через забур'яненість посівів. Тому їх рекомендується вирощувати в сумісних посівах з кукурудзою: на Поліссі - кормові боби, в Лісостепу - сою.

Вигідно сіяти на осушених землях озиме жито, редьку олійну, озимий ріпак на зелений корм.

Особливості побудови сівозмін на осушених землях. Якщо на осушених мінеральних ґрунтах з відрегульованим водно-повітряним режимом впроваджують звичайні кормові та зернопросапні сівозміни з таким чергуванням культур, як і на відповідного типу польових землях, то для осушених торфових, враховуючи особливості останніх, розробляють спеціальні кормові та овочеві сівозміни, що включають багаторічні трави й однорічні культури. Ці дві групи культур по-різному впливають на родючість торфового ґрунту і процеси, що відбуваються в ньому внаслідок сільськогосподарського використання.

У торфових ґрунтах 60-75% становить органічна речовина, що містить 2,5-3,5% азоту. При правильному чергуванні культур у сівозмінах на цих ґрунтах можна обійтися без застосування азотних добрив під однорічні культури, бо рухомі сполуки азоту утворюються внаслідок мінералізації органічної речовини торфу.

Під багаторічними травами за тривалого вирощування на одному й тому самому полі ґрунт ущільнюється, знижуються аерація і біологічна активність в ньому. Це спричинено нагромадженням травами великої кількості кореневих та післяукісних решток і відсутністю обробітку ґрунту.

Площі, відведені під однорічні культури, щороку обробляють, а зайняті просапними - кілька разів протягом вегетаційного періоду (розпушення міжрядь), що значно посилює мікробіологічну активність ґрунту, прискорює розклад органічної речовини. Під однорічними культурами, особливо просапними, за тривалого вирощування їх на одному місці протягом вегетаційного періоду нагромаджується велика кількість нітратного азоту. Надмірна кількість його негативно впливає на якість продукції, а також призводить до великих непродуктивних втрат цього елементу з ґрунту і забруднення навколишнього середовища. Загальні втрати торфу через мінералізацію органічної речовини в Лісостепу можуть змінюватися від 2,5-3,5 т/га під багаторічними травами до 13,5-15 т/га і більше за рік під просапними культурами. Інтенсивність мінералізації органічної речовини під просапними культурами завжди значно вища, ніж під багаторічними травами. Дещо менші темпи мінералізації та втрати органічної речовини торфу на Поліссі. Таким чином, багаторічні трави знижують інтенсивність мінералізації органічної речовини порівняно з однорічними культурами, через що створюється більш сприятливе співвідношення між азотом і зольними елементами живлення, зберігається родючість ґрунту.

Під час тривалого сільськогосподарського використання торфових ґрунтів інтенсивність мінералізації органічної речовини неоднакова. Дослідженнями вчених установлено, що в перші 5-10 років після осушення мінералізація малоінтенсивна, в наступні 20 років (другий період) цей процес відбувається досить бурхливо, потім темпи її зменшуються і утворюється помірна кількість азоту (третій період). У четвертий період мінералізація органічних речовин торфу затухає, торф перетворюється на гумусоподібну речовину. У зв'язку з цим у перші роки освоєння новоосушених торфовищ у сівозмінах доцільно висівати більше однорічних культур, зокрема просапних, а з посиленням мінералізації - збільшувати лучний період, висіваючи багаторічні трави.

Багаторічні трави в сівозміні мають також важливе значення для боротьби з бур'янами. Потенційна забур'яненість (кількість схожого насіння в ґрунті) на осушеному торфовищі в сівозміні з багаторічними травами значно менша, ніж у сівозміні без трав, оскільки в посівах однорічних культур, особливо просапних, у другій половині вегетації не можна вести ефективну боротьбу з бур'янами, які на торфових ґрунтах інтенсивно ростуть, розвиваються і навіть утворюють у цей період стигле насіння. Застосування гербіцидів ґрунтової дії перед сівбою часто не дає бажаного ефекту або їх післядія на початку другої половини вегетації, як правило, дуже ослаблюється. Коли ж у сівозміні є багаторічні трави, боротьба з бур'янами полегшується. Адже внаслідок двох-трьох укосів зеленої маси багаторічних трав значна кількість бур'янів, що не встигла утворити насіння, знищується. Тому потенційна забур'яненість ґрунту на таких площах протягом перших років використання трав різко знижується.

Але за дуже тривалого періоду використання багаторічних трав їхні посіви поступово зріджуються і створюються умови для розвитку бур'янів, особливо багаторічних. На сьомий-дев'ятий рік частка бур'янів в урожаї зеленої маси може становити 40-60% і більше. У боротьбі з бур'янами багаторічні трави в сівозміні найефективніші протягом трьох-п'яти років. Максимальна продуктивність їх при літній сівбі спостерігається в перші роки використання.

Зменшення врожаїв багаторічних трав з віком травостою зумовлене не тільки зниженням біологічної активності ґрунту під ним, а й зміною його ботанічного складу.

Починаючи з третього року, в травостої переважають один-два види трав, насамперед, стоколос безостий. З'являються несіяні низові злаки і різнотрав'я, внаслідок чого погіршується якість сіна.

Внаслідок ослаблення біологічних процесів при тривалому використанні сіножатей і пасовищ на осушених торфових ґрунтах мінерального азоту в них стає недостатньо для створення високих урожаїв сіна і пасовищного корму. Тому навіть на добре окультурених ґрунтах внесення азотних добрив сприяє значному підвищенню врожаїв сіна, починаючи з третього-четвертого років використання трав. Високу продуктивність багаторічних трав на цих ґрунтах можна підтримувати тривалий час внесенням добрив, насамперед азотних. Сівозміна дає можливість одержувати високі врожаї багаторічних злакових трав без азотних або внесенням невеликих норм азотних добрив за рахунок мобілізації ґрунтових запасів азоту та інших елементів живлення рослин. Таким чином, багаторічні трави на осушених торфових ґрунтах є важливою й необхідною складовою частиною раціональних сівозмін.