Розділ «4.6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих землях»

На зяб орють у кінці серпня-вересні, а при повторних лущеннях - у жовтні. Після просапних культур орють відразу після збирання врожаю. На лучних і дерново-глейових, сірих і темно-сірих ґрунтах з глибоким гумусовим горизонтом під зернові, зернобобові й льон орють на глибину 20-22, під картоплю, кукурудзу, коренеплоди - на 25-27 см.

На дерново-підзолистих оглеєних і дерново-глейових ґрунтах, де товщина гумусового горизонту 20-22 см, під зернові орють на глибину цього шару, а під просапні - до 25 см з обов'язковим внесенням органічних і мінеральних добрив і за потреби - вапна. Ефективним заходом, який дає можливість підвищити врожайність коренеплодів, картоплі й кукурудзи на силос на 10-20%, є поглиблення орного шару на 8-10 см ґрунтопоглиблювачами або проведення глибокого обробітку на 30-32 см плугами з вирізними полицями. При цьому нижній шар ґрунту розпушується, але не вивертається на поверхню. Під льон-довгунець застосовують напівпаровий обробіток ґрунту, який складається з лущення стерні після збирання попередника, оранки і пошарової культивації зябу в міру з'явлення сходів бур'янів.

Таблиця 34

Глибина приорювання підорного шару і норми внесення органічних добрив (Алексєєвський В. Є. та ін., 1988)

Щорічна різноглибинна оранка плугами з полицями потрібна насамперед для обробітку важких за гранулометричним складом оглеєних і перезволожених дерново-підзолистих, дерново-буроземних, сірих лісових, лучно-болотних та інших ґрунтів Закарпаття, Карпат і Прикарпаття. Необхідність оранки зумовлюється тим, що на глибині 40-50 см у цих ґрунтах залягає щільний водонепроникний шар, який затримує воду опадів, призводить до вимокання посівів, нагромадження в орному шарі великої кількості шкідливих для розвитку рослин сполук, особливо солей алюмінію та закисного заліза. Ці сполуки підвищують кислотність, яка на окремих мало окультурених ґрунтах перешкоджає розвитку культур, особливо таких, як озима пшениця, бобові трави, коренеплоди, капуста та ін. Тому на рівних ділянках, осушених гончарним дренажем, оранку поєднують із ґрунтопоглибленням, глибоким розпушуванням, борознуванням, грядкуванням (під овочеві), а на великих схилах (2-7°) - з гребеню-ванням, щілюванням, профілюванням або застосовують вузькозагінну оранку (ширина загінки - 12-20 м). Крім оранки плугами з полицями з цією метою застосовують оранку плугами з вирізними полицями, яка залишає на поверхні родючіший шар ґрунту та прискорює відведення води до дрен.

У районах помірного зволоження Лісостепу та на Поліссі оранку плугами з полицями застосовують для обробітку більшості відмін мінеральних ґрунтів, у яких орний шар перевищує 16-18 см. Збільшення товщини орного шару таких ґрунтів досягають періодичним поглибленням оранки на 3-5 см при обробітку скиби багаторічних трав, загортанні гною під просапні культури або сидеральних добрив. Глибшої (25-30 см) оранки у цих зонах потребують засолені содою лучні ґрунти. Проте для загортання гною їх орють на глибину 16-18 см, тому що на більшій глибині (25-30 см) гній потрапляє в умови анаеробіозу, що посилює нагромадження соди та бікарбонату натрію у верхньому шарі ґрунту і призводить до затримання розвитку сільськогосподарських культур.

Безполицевий обробіток на глибину 25-27 см застосовують на лучних солончаках, поширених у лівобережному Лісостепу, на знижених слабодренованих рівнинних терасах річок Дніпра, Ворскли, Пселу та ін. Ці ґрунти мають підвищену гідро-морфність з помітними ознаками оглеєння, високим засоленням, а солонцюватий шар знаходиться близько від поверхні, на глибині 3-20 см. Внаслідок цього водопроникність ґрунту дуже слабка. Тому зазначений обробіток є надійним у поліпшенні водно-фізичних властивостей ґрунту, при якому верхній надлишково солонцюватий шар не перемішується з нижнім солонцевим, збагаченим на бікарбонатом натрію. Цей обробіток сприяє зниженню засолення в орному шарі та підвищенню врожайності культур.

На ґрунтах важкого гранулометричного складу, які схильні до запливання, іноді під ярі культури восени проводять одну-дві культивації, а навесні - оранку. На важких ґрунтах під картоплю й коренеплоди, а іноді й під інші культури навесні зяб переорюють плугами з предплужниками на дві третини глибини зяблевої оранки або плугами без полиць на повну глибину.

Під озимі, які висівають у сівозміні після гороху, однорічних трав або кукурудзи на силос, до обробітку ґрунту слід підходити диференційовано, з урахуванням забур'яненості поля, запасів вологи в ґрунті, погодних умов. Підготовка ґрунту складається із оранки на глибину 18-22 см відразу після збирання попередника, але не раніше, ніж за 25-30 днів до сівби озимих з одночасним коткуванням і наступною культивацією в міру появи сходів бур'янів. Після стерньових попередників поле завчасно лущать на глибину 6-8 см.

У посушливі роки після гороху, однорічних трав і кукурудзи на зелений корм і силос оранку рекомендується замінювати поверхневим обробітком ґрунту на глибину 8-12 см дисковими, лемішними, чизельними або плоскорізними знаряддями.

Після багаторічних трав висівають озимі або ярі зернові культури. При сівбі озимих скибу орють на глибину 25-27 см за 30-45 днів до сівби. Система обробітку включає такі операції: дискування після укосу на глибину 6-8 см, оранку плугами з передплужниками з одночасним коткуванням, розробку скиби важкими дисковими боронами. Через 7-8 днів після обробітку поля важкими дисковими боронами проводять дві культивації: першу - на глибину 10-12 см, другу - на глибину загортання насіння.

Після збирання попередника парозаймаючих культур поле дискують і через 8-10 днів один-два рази культивують і сіють озимі.

Якщо попередник непаровий, тоді відразу орють плугами з передплужниками. За умов посушливого літа (після ранньої картоплі, кукурудзи на силос, люпину на зелений корм) застосовують поверхневий обробіток дисковими знаряддями на 8-10 см у два-три сліди і після передпосівного обробітку ґрунту агрегатом РВК-3 сіють озимі. Поверхневий обробіток ґрунту має переваги і тоді, коли від строку збирання попередника до сівби озимих залишається дуже мало часу.

На мінеральних осушених землях після оранки і першої культивації під озимі проводять глибоке розпушування на 60-80 см. Важливим у системі основного обробітку є вирівнювання поверхні, яке здійснюють після оранки і дискування або культивації, застосовуючи шлейфи, борони, рейкові волокуші, бруси-вирівнювачі, а в окремих випадках довгобазисні планувальники.

Під ярі скибу трав орють восени, як правило, у вересні з наступною розробкою її дисковими знаряддями.

Під картоплю, кормові буряки після стерньових попередників площу обробляють дисковими знаряддями на глибину 7-8 см двічі з інтервалом 10-12 днів. У суху погоду після другого дискування поле коткують для кращого проростання бур'янів; через 15-20 днів після останнього дискування орють на глибину 22-25 см.

На важких ґрунтах для посилення дренажного стоку і відведення зайвих вод по підорному шару застосовують додаткові заходи - кротування, глибоке меліоративне розпушування, борознування, грядкування, профілювання і вузьзагінкову оранку.

Кротування та щілювання дренованих мінеральних ґрунтів за рядом показників значно поступаються перед глибоким розпушуванням і насамперед через обмежену зону його застосування. Проводити ці роботи доцільно тільки на глинистих, важко- і середньосуглинкових ґрунтах, де на глибині кротування (30-40 см) вміст мулуватих часток перевищує 30-35%.

Глибоке меліоративне розпушування дренованих земель значно поліпшує їх фізичні властивості, сприяє створенню глибокого і структурного водопроникненого шару та зменшенню надмірної кількості вологи у верхньому шарі, збереженню вологи в критичні періоди вегетації, особливо під час літніх посух, економному використанню її рослинами.

Способи глибокого розпушування, строки його виконання та періодичність застосування залежать від типу ґрунту та його водно-фізичних і агрохімічних властивостей, а також стану меліоративної системи найсприятливішим строком проведення глибокого розпушування є літньо-осінній період. У цей час ґрунт має оптимальну вологість (60-80% ПВ), за якої досягається найвища якість виконання робіт, а поля сівозміни звільняються від озимих та ярих зернових культур.