Розділ «4.6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих землях»

При поливі дощуванням перевищення зрізів і насипів допускається межах 8-10 см, найкращі уклони - 0,003-0,0008. Планування проводять на вільних від сівби площах навесні перед сівбою або влітку і восени після збирання. Його розпочинають з глибокої оранки, після зрізів і переміщення ґрунту поле знову орють і остаточно вирівнюють.

Не можна планувати поверхню перезволоженого ґрунту, оскільки це призведе до сильного ущільнення. Слід зазначити, що надмірне зрізування ґрунту значно зменшує товщину найбільш родючого шару або зовсім оголює підорний шар, що призводить до нерівномірного розвитку і достигання рослин та зниження врожайності.

Після планування здійснюють заходи вирівнювання родючості ґрунту на полі. У місцях неглибоких зрізів вносять додаткову кількість мінеральних добрив, а там, де ґрунт зрізали більше, - органічних або органо-мінеральних. Після цього на все поле вносять добрива і проводять глибоку оранку. Для поліпшення і вирівнювання родючості ґрунту застосовують також сидерацію і фітомеліорацію. У перший рік краще вирощувати однорічні бобові культури, оскільки після осідання нагорнутої землі в знижених місцях може виникнути необхідність у додатковому плануванні. Наступного року вирощують багаторічні трави, які менше реагують на строкатість родючості ґрунту і сильніше, ніж інші культури, окультурюють ґрунт.

Планування, а також вирівнювання зрошуваних земель перед сівбою для ліквідації гребенів, поворотних смуг та інших нерівностей, утворених після оранки, виконують комплексом машин і знарядь: довгобазовими планувальниками (ДЗ-602А, Д-719, П-4, П-28А, ПА-3), планувальниками-вирівнювачами (ГН-4, МВ-6, ВП-8, ВПН-5,6А, КЗУ-0,3, ГН-2,8), грейдерами-планувальниками, передпосівними вирівнювачами та ін.

Щоб запобігти строкатості родючості ґрунту, яка виникає при глибоких зрізуваннях його, спочатку знімають верхній родючий шар, вирівнюють оголений підорний шар, а потім родючий ґрунт знов наносять на вирівняну площу. Саме так часто роблять при створенні рисових чеків.

З часом рельєф, створений при капітальному плануванні, порушується, особливо на рисових чеках. Щоб запобігти цьому, проводять відновлювання, або ремонтне планування. Здебільшого це здійснюється один раз за ротацію сівозміни в агромелі-оративному полі.

Зяблевий обробіток. Після колосових культур на полях, засмічених багаторічними бур'янами, обробіток, незалежно від наступного способу підготовки ґрунту на зяб, проводять культиваторами-плоскорізами КПШ-5, КПШ-9 або ОПТ-3-5, перший раз оброблюють слідом за збиранням урожаю на глибину 8-10 см, другий і третій - після появи розеток коренепаросткових бур'янів відповідно на глибину 10-12 і 12-14 см, але не пізніше ніж за 2-3 тижні до зяблевого обробітку.

На відміну від дискових лущильників і борін, культиватори-плоскорізи повністю підрізують кореневу систему багаторічних бур'янів за один прохід агрегату і менше розпушують ґрунт. При обробітку ними на поверхні поля зберігається більше стерні, яка не тільки надійно захищає ґрунт від ерозії, а й забезпечує краще збереження вологи. На площах, де переважають однорічні бур'яни і відсутня небезпека руйнування ґрунту зливами, перше лущення проводять дисковими лущильниками або дисковими боронами. Друге і третє - плоскорізами ОПТ-3-5, КПШ-5, КПШ-9, в агрегаті з голчастими боронами БИГ-3А в режимі активного розпушування ґрунту або протиерозійними культиваторами КПЗ-6М, КТС-10-1, КПЗ-3,8.

За відсутності вищевказаних плоскорізних знарядь поля, засмічені коренепаростковими бур'янами, після озимих і ярих культур до оранки обробляють два рази: перший - зразу після збирання на глибину 10-12 см дисковими знаряддями, другий - після відростання розеток бур'янів на 12-14 см, краще лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) або важкими дисковими боронами. Після таких просапних культур, як цукрові буряки, картопля, овочеві та інші, ґрунт, як правило, не лущать. Зяблевий обробіток проводять зразу після збирання врожаю попередника. Після ви-сокостеблових культур (кукурудзи, соняшнику, сорго та ін.) лущення малоефективне. Але для кращого загортання післяжнивних решток при оранці їх подрібнюють дисковими боронами або лущильниками.

Застосовуючи систему різноглибинних лущень, зяблеву оранку проводять у кінці вересня - на початку жовтня. Глибину і спосіб зяблевого обробітку встановлюють з урахуванням рівня культури землеробства, біологічних особливостей і чергування культур у сівозміні. Під кукурудзу на зерно орють на 28-30 см, на полях, чистих від бур'янів, під просапні культури - на 20-22, а після них під ярі колосові достатньо мілкого обробітку на 12-14 см. У східних областях України, де спостерігається вітрова ерозія, застосовують безполицевий зяблевий обробіток. Він складається із дворазового обробітку на глибину 8-10 і 12-14 см за допомогою знарядь плоскорізного типу (ОПТ-3-5, КПЗ-6М, КПЗ-3,8), важких дискових борін (ДМТ-6, ДМТ-4,ТДБ-5Х, БДТ-7, БДВ-6,5, БД-10) і основного обробітку плоскорізами-глибокорозпушувачами, плугами зі стояками СибІМЕ, "Чорноморець", "Параплау", чизельними плугами ПЧ-2,5 і АПЧ-4,5 на таку саму глибину, як і оранка. На силових землях крутизною понад 1° проводять плоскорізний обробіток з наступним щілюванням пізно восени щілинорізами ЩН-2-140, ЩП-000, ЩП-3-70 на глибину 45-50 см через кожні 6-8 м поперек схилів. Такий обробіток майже повністю запобігає стоку води і змиву ґрунту під час весняного танення снігу.

Дослідження і виробнича практика свідчать, що в умовах високих літніх температур і низької відносної вологості повітря в системі зяблевого обробітку недоцільно застосовувати ранню оранку. Такий обробіток не забезпечує якісного кришіння скиби і призводить до втрат вологи. На таких полях виникає необхідність у додаткових осінніх, а часто і весняних обробітках (боронуванні, шлейфуванні і культивації) з метою ліквідації брил.

Після просапних попередників, які звільняють поля в пізніші строки, ніж стерньові, а після післяжнивних культур проводять лущення дисковими боронами на глибину 6-8 і 8-10 см у двох напрямках. Слідом за лущенням під такі культури, як кукурудза і цукрові буряки, ґрунт орють плугами з передплужниками або двоярусними плугами ПНЯ-4-42, ПНЯ-6-42, ПНЯ-4-40, ПНЯ-5-35. Під ярі колосові і зернобобові культури кращі результати забезпечує мілкий безполицевий обробіток на глибину 12-14 см.

Щоб не допустити ущільнення ґрунту, необхідно щорічно змінювати глибину зяблевого обробітку ґрунту і підтримувати поливами вологість його на належному рівні.

Останніми роками на полях країни часто застосовують колісні трактори типу К-701, Т-150, ХТЗ-170. Вони високопродуктивні, але значно ущільнюють ґрунт. Крім того, в умовах зрошення, особливо на важких солонцюватих ґрунтах, часті поливи також призводять до погіршення водно-фізичних властивостей ґрунту. У зв'язку з цим глибока оранка або плоскорізний обробіток на 28-30 см, а на ґрунтах з меншим гумусовим шаром - на всю його глибину є ефективним заходом зниження щільності будови ґрунту, підвищення його пористості й водопроникності.

Найраціональнішим способом підготовки скиби багаторічних трав під рис є весняний поверхневий обробіток чизель-культиваторами або важкими дисковими боронами в два сліди. Основний обробіток ґрунту в агромеліоративному полі або на реконструйованих системах проводять, як правило, після поточного планування. Тут оранка зябу не обов'язкова. Як правило, достатньо глибокого (16-18 см) дворазового розпушування чизель-культиваторами (КЧП-5,4, КЧП-7,2, ЧКУ-4).

При щорічному обробітку ґрунту та нарізуванні поливної мережі на полі утворюються нерівності, які негативно впливають під час поливу на рівномірний розподіл води по поверхні поля. Тому на поливних землях необхідне не менше як через 2-3 роки експлуатаційне (поточне) планування, яке проводять перед зяблевою оранкою або після неї планувальники у два сліди. Після цього поле культивують чизель-культиваторами на глибину 16-18 см.

Щоб запобігти іригаційній ерозії при зрошенні на схилах з допустимою крутизною, доцільно замінити оранку плоскорізним обробітком (КПГ-250, КПГ-2-150, КПУ-400, КПГ-2,2 та ін.), застосувати сівбу стерньовою сівалкою з передполивним нарізуванням борозен-щілин, переривчасте боронування на просапних культурах, щілювання на посівах люцерни і культурних пасовищах.

Передпосівний обробіток ґрунту. До системи передпосівного обробітку належать вирівнювання поверхні поля для проведення поливів, розпушування для активізації біологічних процесів і нагромадження доступних поживних речовин, боротьба з бур'янами і підготовка ґрунту до сівби. Кінцева мета такого обробітку - створити оптимальні умови для сівби, загортання насіння на задану глибину, забезпечити дружну появу сходів та їх розвиток. Навесні, щоб уникнути висихання верхніх шарів ґрунту, на зрошуваних землях не слід запізнюватися із закриттям вологи.

На середніх та легких за гранулометричним складом ґрунтах під культури ранніх строків сівби культивують на глибину 6-8 см з одночасним боронуванням або коткуванням. При осінньому вирівнюванні й чизелюванні під цукрові та кормові буряки кращі результати дає передпосівний обробіток на глибину загортання насіння. У посушливу погоду можливе коткування ґрунту після культивації з боронуванням. На середньосуглинкових та легких ґрунтах під культури пізнього строку сівби спочатку проводять чизелювання на глибину 12-14 см або культивацію на 10-12 см з коткуванням кільчасто-шпоровими котками, а потім - передпосівний обробіток на глибину загортання насіння.

На чорноземах південних, які запливають під час підготовки ґрунту під кукурудзу, кращі результати дає весняне розпушування чизель-культиваторами на глибину 14-16 см з коткуванням і боронуванням голчастими боронами БИГ-3А, БМШ-15.