Із цього часу в наукових колах виникла дискусія щодо появи та дії фінансових відносин та їх специфічні риси, що дозволяють виділити фінанси як самостійну категорію з різноманіття економічних відносин. Так, в рамках трудової теорії вартості сформувалися дві основні концепції сутності фінансів: розподільча та відтворювальна.
Ці концепції знаходять своє відображення в сучасній економічній і фінансовій літературі (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Узагальнення теоретичних поглядів дослідників-економістів на сутність фінансів у рамках основних сучасних концепцій (розроблено авторами)
| Автори | Визначення поняття "фінанси" | |
| 1 | 2 | |
| Розподільча концепція | ||
| Василік О. Д., Павлюк К. В. [38] | Економічна категорія, яка відображує сукупність відносин, пов'язаних зі створенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій | |
| Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С., Славкова А. А. [182] | Система економічних відносин, які виникають з приводу розподілу та перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, а за певних умов – і національного багатства з метою формування фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання та держави та використання їх на розширене відтворення та задоволення інших суспільних потреб та інтересів | |
| Глущенко В. В., Глущенко А. С., Глущенко О. В. [47] | Економічна категорія, яка відображує створення та використання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу суспільного продукту | |
| Дробозина Л. А. [67] | Економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення | |
| Поляк Г. Б. [139] | Економічні відносини, здійснювані переважно в грошовій формі між основними господарюючими суб'єктами – підприємствами, домашніми господарствами та державою. · Ці економічні відносини здійснюються: · 1) з приводу перерозподілу доходу суспільства на користь одного з них; 2) для забезпечення адекватного виконання державою функцій, яких потребує суспільство; 3) у процесі нееквівалентного обміну на основі боргових зобов'язань в умовах невизначеності та ризиків. · Фінанси – це грошові відносини господарюючих суб'єктів, включаючи державу, в результаті яких дохід суспільства змінює свою структуру шляхом збільшення його в руках одного суб'єкта за рахунок вилучення (нееквівалентного) цієї частини в іншого | |
| Якщо форма активів змінюється з грошової на товарну при еквівалентному обміні між господарюючими суб'єктами, то через грошову природу ці відносини навряд чи можуть бути віднесені до фінансових | ||
| Фінансово-кредитний енциклопедичний словник [51] | Економічна категорія, яка характеризує процеси створення, розподілу, перерозподілу грошових коштів держави, регіонів, юридичних і фізичних осіб у процесі формування їх доходів, витрат, накопичень, і грошові відносини, які виникають при цьому | |
| Відтворюввльна концепція | ||
| Опарін В. М. [124] | Фінанси – це сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, мобілізацією та розміщенням фінансових ресурсів, а також з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов – і національного багатства | |
| Кудряшов В. П. [99] | Це діяльність суб'єктів, пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених завдань. · Фінанси пов'язані з формуванням, обміном, розподілом і використанням валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного багатства | |
Як видно з табл. 1.2, прихильники розподільчої концепції (їх більшість) пов'язують виникнення та функціонування фінансів тільки зі стадією розподілу, не заперечуючи взаємозумовленість останньої з процесами виробництва, обміну та споживання. У рамках відтворювальної концепції фінанси розглядаються як категорія, діюча на всіх стадіях суспільного виробництва, в тому числі і на стадії обміну. Наслідком цих протилежних позицій є різний склад фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, що здійснюють комерційну діяльність. За розподільчою концепцією основні види фінансових ресурсів – прибуток і амортизаційні відрахування – є джерелом реінвестування або інвестування в нефінансові та фінансові активи. За відтворювальною концепцією грошові операції фактично збігаються з фінансовими, а фінансові ресурси – з грошовими коштами. Але в цьому випадку недоцільно розглядати "фінанси" як категорію, відмінну від грошей. З іншого боку, прихильники відтворювальної концепції ближчі до деяких сучасних підходів щодо фінансів як грошових потоків, в яких не ставиться завдання поділу сутності явища та зовнішніх форм його прояву.
Таким чином, фінанси – науковий термін, у визначенні якого на сьогоднішній день немає єдиної точки зору. Різноманітність тлумачення фінансів пояснюється різними завданнями використання цього поняття (академічний або прикладний підхід), різними науковими філософськими та економічними школами.
Враховуючи все викладене вище, хотілося б відзначити, що в даний час, незважаючи на абсолютно різні умови розвитку наукових фінансових шкіл в Україні та в інших державах світу та різноманіття визначень поняття "фінанси", простежуються загальні положення, які об'єднують уявлення про фінанси: фінанси завжди пов'язують з рухом грошових коштів, а на макрорівні – з процесом розподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП). Саме тому головним завданням даного наукового дослідження є визначення сутності фінансів як економічної категорії.
Так, у вітчизняній економічній літературі прийнято розглядати економічне поняття (або економічну категорію) як особливу сукупність економічних відносин, маючи на увазі, що за будь-якою операцією в економіці лежать відносини між окремими суб'єктами і розвиток таких відносин визначається певними об'єктивними закономірностями. З даною позицією важко не погодитись, оскільки в епоху ринкових перетворень у нашій країні було багато прикладів, коли проблеми в економіці виникали через те, що фінансова практика ігнорувала основні економічні закони, а світова фінансова криза змусила багатьох теоретиків і практиків згадати про класиків трудової теорії вартості, які стверджували, що виробництво первинне щодо процесу розподілу.
"Суспільство в цілому не може створити умови для майбутнього споживання за допомогою одних лише фінансових операцій, воно може зробити це тільки шляхом розширення фізичного обсягу поточного виробництва".
Дж. М. Кейнс [82]
У вітчизняних авторів прийнято розглядати у взаємозв'язку фінансові відносини, в яких беруть участь різні економічні суб'єкти. Так, одні автори серед економічних суб'єктів, між якими виникають фінансові відносини, виділяють державу та суб'єктів господарювання (підприємства) [40; 67; 120]. Інші автори всі економічні суб'єкти, між якими існують фінансові відносини, називають суб'єктами господарювання і відносять до них державу, підприємства та домогосподарства [139]. Треті – серед суб'єктів економіки, між якими виникають фінансові відносини, виділяють державу, юридичних осіб, фізичних осіб (домогосподарства), міжнародні організації, інші держави [47; 51; 99; 186].
Однак більшість дослідників сходиться на думці, що серед економічних суб'єктів, між якими існують фінансові відносини, необхідно виділяти наступні: 1) державу (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування); 2) фірми (або суб'єкти господарської діяльності); 3) окремі домогосподарства (сім'ї) (рис. 1.1) [18; 99; 120; 147; 175].
Рис. 1.1. Економічні суб'єкти фінансових відносин (узагальнено з урахуванням практики організації фінансових відносин в Україні) [203; 205; 229]
Підхід до визначення економічних суб'єктів фінансових відносин, зображений на рис 1.1, заслуговує на увагу, оскільки дозволяє відобразити світові процеси, пов'язані із взаємопроникненням підходів до управління фінансами різноманітних суб'єктів економіки. Суб'єкти господарювання, які здійснюють комерційну діяльність (так звані комерційні організації), запозичують окремі елементи управління фінансами в органів державної влади. Разом з тим окремі елементи фінансового менеджменту, притаманного комерційним організаціям, впроваджуються в управління державними та місцевими фінансами.
Отже, випливає висновок про те, що за будь-якою фінансовою операцією стоять економічні відносини, ці відносини і є вираженням терміна “фінанси". Проте варто визначитися з тим, які ж саме риси (або специфічні ознаки) дозволяють виділити фінансові відносини, а також показати їх відмінності від усіх інших економічних відносин.
По-перше, це грошовий характер досліджуваних відносин. Фінансові операції завжди здійснюються в грошовій формі. Під час цих операцій спостерігається самостійний, без зустрічного руху товарів, рух грошових коштів (розподіл прибутку між акціонерами, платежі до бюджетів різноманітних рівнів бюджетної системи, розміщення тимчасово вільних коштів у фінансові активи тощо). У сучасних теоріях не прийнято розділяти функції грошей як засіб обігу або платежу, але якщо визнати такий поділ, то фінансові відносини пов'язані саме з функцією грошей як засобу платежу.
Друга ознака фінансових відносин – їх розподільчий характер. Створені товари та послуги в сучасному світі не можуть споживатися тільки їх виробниками. Але й отримана виручка від їх реалізації не може в повному обсязі використовуватися тільки на потреби даного виробництва, вона підлягає розподілу: між власниками, коли частина коштів надходить у вигляді податків державі, частина коштів розміщується на фінансовому ринку; отримані в ході такого розподілу доходи надалі також розподіляються (перерозподіляються). Усі фінансові операції передбачають переміщення грошових коштів від одних суб'єктів економіки до інших: від суб'єктів господарювання та домогосподарств до держави та навпаки; між суб'єктами господарювання; між суб'єктами господарювання та домогосподарствами тощо.
За допомогою такого переміщення відбувається розподіл вартості вироблених товарів і послуг (вона виражається таким макроекономічним показником, як валовий внутрішній продукт).
Валовий внутрішній продукт (англ. Gross Domestic Product), загальноприйняте скорочення – ВВП (англ. GDP) – це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг (тобто призначених для безпосереднього вживання), вироблених за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту та накопичення, незалежно від національної приналежності використаних факторів виробництва. Уперше це поняття було запропоновано в 1934 р. Саймоном Кузнецьом [223].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реформування фінансового контролю в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Державний фінансовий контроль як форма практичної реалізації контрольної функції фінансів“ на сторінці 3. Приємного читання.
