Розділ 1. Державний фінансовий контроль як форма практичної реалізації контрольної функції фінансів

Реформування фінансового контролю в Україні

У науковій літературі немає єдності думок про те, коли вперше став використовуватися термін "фінанси" та з якої мови він походить. Одні автори стверджують, що цей термін виник у XIII – XV ст. в торгових містах Італії, а в подальшому отримав міжнародне поширення [120]. Інші автори стверджують, що це поняття було введено в побут французьким ученим Ж. Боденом, який у 1576 році видав роботу "Шість книг про республіку" [110]. Немає також єдиної думки щодо первинного значення терміну "фінанси".

"Термін "фінанси" виник з франц, finances від finer – "оплачувати" або лат. finantia – "завершення, наказ про виплату"

Етимологічний словник Фасмера [180]

Слово "фінанси" в 1400-ті pp. виникло з середньовічного французького "finance" – "закінчення, врегулювання заборгованості", з середньовічного латинського "finis" – "платежі за розрахунками, штрафи або податки". В англійську мову це слово прийшло з французької мови в значенні "викуп" (середина XV ст.), "оподаткування" (кінець XV ст.). У значенні "управляти грошима" вперше зафіксовано в англійській мові в 1770 р. Дієслівна форма пов'язана з терміном "капітал" (financed, financing), вперше зафіксована в 1827.

роп line etymology dictionary – etymoline.com [228]

З розпадом феодалізму та поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення почали набувати грошові доходи та витрати держави, а частина натуральних зборів зменшувалася.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави та ресурсами його голови: монархи розпоряджалися коштами держави як своєю власністю. Тільки у зв'язку з відділенням державної казни від власності монарха (XVI – XVII ст.) виникають поняття: державні фінанси, державний бюджет, державний кредит.

Фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата, існують об'єктивно як продукт економічного розвитку суспільства.

До початку XVIII ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, наприклад: земства, міської громади тощо. Таким чином, фінанси пов'язували з передаванням частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного значення.

У XVIII ст. трактування поняття "фінанси" як державного господарства набуло подальшого розвитку. Державні утворення різного рівня почали називати союзами публічного змісту, а фінанси – формами та методами знаходження коштів і їх витрачання цими союзами під час виконання покладених на них функцій.

Таким чином, протягом XVI – XIX ст. у багатьох країнах (у тому числі і в Росії) поняття "фінанси” трактували як науку про державні доходи та витрати.

Із XIX століття в економічній літературі поняття "фінанси" поширюється на грошові операції окремих компаній, фірм, банків, а не тільки на державні доходи та витрати. При цьому досить часто ототожнюються терміни "банківський капітал" і "фінансовий капітал". Фінанси також розглядаються як грошова форма капіталу або як синонім капіталу. Досить відомим є той факт, що кожному фактору виробництва відповідає свій ринок. У даному випадку такому фактору, як капітал, відповідає фінансовий ринок. Таке тлумачення фінансів зустрічається й у сучасних авторів, які спеціалізуються на проблемах фінансового ринку, управління фінансами корпорацій, ринковій оцінці їх вартості [184, с. 29-33]. Нерідко в літературі науку про фінанси пов'язують з прийняттям інвестиційних рішень і визначенням вартості грошей (приведена вартість грошового потоку) [30; 199].

Виникнення більшості зарубіжних наукових економічних шкіл пов'язане з необхідністю вирішення конкретної економічної проблеми. Прикладний характер розробки економічних теорій зумовив розгляд фінансів у зарубіжній літературі як засіб вирішення завдань на макро- та мікрорівнях. Тому в багатьох сучасних зарубіжних і деяких вітчизняних економічних словниках і навчальній літературі фінанси визначаються як наука з управління грошовими потоками або розглядаються як один з економічних інструментів державного регулювання [25: 51]. Визначення фінансів як методу управління грошовими коштами зустрічається в радянській науковій, а також довідковій літературі в 1920 – 1930-ті pp.

"Фінанси – це наука про те, яким чином люди управляють витрачанням і надходженням дефіцитних грошових ресурсів протягом певного періоду часу".

Боді З., Мертон Р. [25]

"Фінанси – це процес формування фондів або капіталу для здійснення будь-яких витрат. Споживачі, фірми і органи влади не мають достатньо ресурсів для здійснення покупки або вчинення інших операцій, в той час як вкладники та інвестори зацікавлені у вкладеннях своїх коштів для отримання відсотків і дивідендів. Фінанси – це процес переміщення фондів від сберігачів до користувачів у формі кредитів, позик або інвестування капіталу через посередників (агентів), включаючи банки, ощадні асоціації, небанківські організації- такі, як кредитні спілки чи інвестиційні компанії'.

Енциклопедія "Британіка" [226]

"Фінанси – це гроші та ринки, але фінанси – це ще й люди".

Брейли Р., Майерс С. [30]

З 1940-х років вітчизняні економісти починають розглядати фінанси як економічну категорію. Уперше фінанси як систему економічних (виробничих) відносин визначив Дьяченко В. П. у монографії "До питання про сутність і функції радянських фінансів". Однак слід зазначити, що ще на початку XX ст. професор Московського університету Озеров I. X. писав, що "фінансова наука вивчає фінансове господарство, тобто сукупність відносин, які виникають на ґрунті добування союзами публічного характеру матеріальних засобів" [110].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реформування фінансового контролю в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Державний фінансовий контроль як форма практичної реалізації контрольної функції фінансів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Державний фінансовий контроль як форма практичної реалізації контрольної функції фінансів
  • Розділ 2. Оцінка факторів впливу на державний фінансовий контроль суб'єктів господарювання

  • Розділ 3. Фінансово-господарський контроль: роль і значення у забезпеченні фінансової безпеки держави

  • Розділ 4. Державний фінансовий аудит в Україні: теоретико-методичні засади оцінки якості

  • Розділ 5. Теоретичні підходи до визначення сутності та змісту внутрішнього контролю як складової державного внутрішнього фінансового контролю

  • Розділ 6. Організація внутрішнього контролю на підприємстві для забезпечення боротьби з корпоративним шахрайством

  • Розділ 7. Державний внутрішній контроль бюджетних установ в умовах реформування фінансового контролю в Україні

  • Розділ 8. Стан і тенденції розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні

  • Розділ 9. Оцінка стану внутрішнього аудиту бюджетних установ

  • Розділ 10. Аудиторські докази в робочих документах аудитора: досвід відображення та напрями удосконалення