Розділ «ТЕМА 7. СИСТЕМА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ»

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби визначаються виключно Законом про Державний бюджет. Держава встановлює розмір і цільове спрямування видатків, умови кредитування бюджету, але разом з тим прагне до збалансованості бюджету України. Якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду державного бюджету виявиться, що отриманих доходів з урахуванням затвердженого рівня дефіциту (профіциту) недостатньо для фінансування затверджених Законом про Державний бюджет видатків, Міністр фінансів України з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюджету, а також з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту), може вносити зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом.

Департамент доходів. Департамент державного боргу, Департамент фінансів підприємств державного сектору економіки, майнових відносин та підприємництва Міністерства фінансів України розраховують уточнений помісячний прогноз надходжень загального фонду Державного бюджету, державних запозичень та надходжень від приватизації державного майна на фінансування загального фонду Державного бюджету і подають його до Департаменту державного бюджету Міністерства фінансів не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося неотримання надходжень, державних запозичень, або надходжень від приватизації державного майна на фінансування Державного бюджету. Цей Департамент Міністерства фінансів України за участю відповідних структурних підрозділів Міністерства фінансів на підставі уточненого помісячного прогнозу вказаних надходжень вносить зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом.

Державне казначейство у триденний строк повідомляє головних розпорядників бюджетних коштів про внесені зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом і здійснює видатки та кредитування з урахуванням їх скорочення.

У разі, якщо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України має місце недоотримання доходів загального фонду Державного бюджету більше, ніж на 15% від суми, передбаченої розписом Державного бюджету на відповідний період, Міністерство фінансів готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України.

Кабінет Міністрів розглядає ці пропозиції і подає Верховній Раді України розроблений на їх основі проект змін до Закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністерством фінансів України. Кабінет Міністрів України не має права на прийняття рішень про скорочення видатків (секвестр). Секвестр (від лат. - ставлю зовні, віддаляю)- скорочення витрат при виконанні окремих статей або всього Державного бюджету, обумовлюється різними причинами: прорахунками при складанні бюджету, виникненням форс-мажорних обставин та ін.

До прийняття Верховною Радою закону про внесення змін до Закону про Державний бюджет щодо скорочення видатків і кредитування Державного бюджету видатки проводяться з врахуванням скорочень, встановлених Міністерством фінансів України [7].

До складу видаткової частини загального фонду бюджету включаються видатки, обсяг яких не може змінюватися при скороченні видатків. Це —захищені видатки.

Захищені видатки-це видатки загального фонду бюджету, які не підлягають зміні при виконанні бюджет)', навіть у разі збільшення дефіциту, яке обов'язково спричинить скорочення видатків, затверджених у державному або місцевому бюджеті.

Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:

- оплату праці працівників бюджетних установ. Ця категорія включає оплату праці всіх працівників бюджетних установ (організацій), військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (у тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками, матеріальну допомогу, у тому числі видатки на премії та інші види заохочень чи винагород (у грошовій та/або матеріальній формі). Величина оплати праці відображається без нарахувань на фонд оплати праці, які обліковуються за кодом 1120. До цієї категорії також входить встановлена законодавством одноразова грошова допомога у зв'язку з виходом на пенсію або, якщо це передбачено законодавством, у відставку; - нарахування на заробітну плату. За зазначеним кодом здійснюється нарахування бюджетними установами (організаціями) на фонд оплати праці, у тому числі: збір на обов'язкове Державне пенсійне страхування та інші види страхування, передбачені законодавством, у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами;

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів Придбання медикаментів і їх поповнення за наявності медичного кабінету чи пункту, медиковідновлювальних засобів, бактеріологічних препаратів, ендопротезів, діагностичних тестів та перев'язувальних матеріалів для лікувально-профілактичних і лікувально-ветеринарних закладів, а також для будинків-інтернатів, санаторіїв, профілакторіїв тощо;

- забезпечення продуктами харчування;

- оплату комунальних послуг та енергоносіїв. До цієї категорії належать платежі з оплати бюджетними установами (організаціями) комунальних послуг та енергоносіїв, включаючи оплату енергоносіїв для виробничих та громадських потреб (у тому числі оплату видатків на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого нерухомого майна); обслуговування державного боргу;

- поточні трансферти населенню. До цієї категорії включаються: оплата пільг" допомога інвалідам, сім'ям з дітьми, багатодітним сім'ям; стипендії; пенсії; путівки на оздоровлення. Податок з доходів фізичних осіб та всі платежі відповідно до законодавства з цих сум;

- поточні трансферти місцевим бюджетам;

- підготовку кадрів вищими навчальними закладами І — IV рівнів акредитації;

- забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації;

- фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки [І].

7.3. Розмежування видатків між бюджетами

Видатки, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язані з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України щодо забезпечення конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності та недоторканності України, незалежного судочинства, економічної та інформаційної безпеки, а також інших функцій, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню.