Розділ «ТЕМА 2. БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ»

Для аналізу та прогнозування доходів бюджету можна використовувати велику кількість відомих на сьогодні економіко-математичних та статистичних методів та моделей. Проте перш ніж прогнозувати або планувати податки, потрібно обґрунтувати вибір саме цього, а не іншого методу, бо одні і ті ж методи можуть мати різні результати залежно від ситуації. Специфіка передбачення макрофінансових показників в тому, що до них не можна необдумано застосовувати будь-який метод прогнозування, яких на сьогодні відомо більше 150. Спершу слід довести доцільність його застосування, бо при прогнозуванні доходів бюджету важливо не лише отримати числовий результат, а й економічно його інтерпретувати, і лише потім розробляти та приймати управлінські рішення.

Оскільки цьому питанню не приділяють належної уваги на передпрогнозному етапі, отримані недостатньо вірогідні та завищені прогнози податкових надходжень прийнято списувати на недосконалість методів прогнозування, що використовуються в Україні. Завищені ж планові показники податкових надходжень хоч і виконуються, але в основному за рахунок: існування переплат податків легально працюючими платниками; донарахувань за результатами документальних перевірок; впливу інфляційних процесів, які полегшують номінальне виконання планових показників, тощо.

При виборі методу прогнозування спершу, на основі експертної оцінки, необхідно виявити та проаналізувати ендогенні змінні, що можуть вплинути на прогнозовані показники, а також оцінити істотність їх впливу, для чого можна застосовувати економіко-математичні методи, зокрема кореляційно-регресійний аналіз. При цьому слід також враховувати специфіку платника та механізм сплати прогнозованого податку, стабільність джерела оподаткування, можливість точно визначити базу оподаткування тощо.

Вибір методу має здійснюватись на основі аналізу існуючої макроекономічної ситуації. Так, трендові моделі ефективні за умов еволюційного розвитку економіки країни зі стабільними темпами зростання. Факторні моделі доцільно застосовувати за умов зміни прогнозного показника в зоні їхнього ймовірного інтервалу. За різкої ж зміни економічної ситуації розрахунки краще проводити на основі нормативного методу, за допомогою якого можна спланувати близько 75% дохідних статей бюджету. Для прогнозування податкових надходжень науковці пропонують використовувати метод експоненціального згладжування через його високу точність, проте він дозволяє здійснити прогноз лише на один крок вперед. Експертні методи працюють лише при необхідності узгодження результатів часткових прогнозів між собою; ризиками їх застосування є висока імовірність похибки, зумовленої зацікавленістю експертів у результатах, браком інформації щодо досліджуваного об'єкта, недостатньою компетенцію експертів; труднощі виникають і під час узгодження часткових прогнозів в умовах принципових суперечок експертів і конфліктності предметної ділянки, що властиве для завдань у сфері прогнозування доходів бюджету. Для прогнозування податкових надходжень та податкового боргу доцільно також застосовувати методи фільтрації сезонної компоненти часового ряду та декомпозиції часового ряду,моделі, оцінювати вплив податкових ризиків.

За розрахунками деяких економістів близько 70-75% статей доходів бюджету можуть визначатись за методом нормативного розрахунку. Вважається, що нормативний метод доцільно застосовувати при різкій зміні економічної ситуації. Тому при плануванні доходів за основу доцільно брати "норматив доходів бюджету" (частка у ВВП) у розрізі окремих видів доходів.

Серед науковців немає єдності у питанні вибору найкращого методу прогнозування доходів бюджету, бо всі вони в певних ситуаціях мають свої переваги і недоліки. Головними вимогами при їх виборі є забезпечення точності, своєчасності та зрозумілості отриманих результатів. Обраний метод прогнозування, з одного боку, має забезпечити функціональну повноту, достовірність і достатню точність прогнозних розрахунків, а з іншого— зменшити затрати часу і фінансових ресурсів на сам процес прогнозування (бути економічно ефективним). Теоретично вибір методу прогнозування, в першу чергу, має залежати від поставленої мети.

2.5. Загальний та спеціальний фонди бюджету

Згідно з Бюджетним кодексом України Державний бюджет складається з двох фондів: загального та спеціального. До загального фонду відносять кошти, що призначені для реалізації загальних функцій, а до спеціального - кошти, що мають конкретне призначення, у тому числі позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно Бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України.

Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно БК та закон про Державний бюджет України.

Розподіл бюджету визначається законом про Державний бюджет України, джерела формування спеціального фонду - виключно законами України. Склад цих фондів подано в табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Складові частини загального та спеціального фондів бюджету

"Звертаємо Вашу увагу!!! Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету

Спеціальні фонди в бюджеті України в середньому складають п'яту частину. їх обсяги та використання чітко регламентовані і залежать від надходжень. У структурі загального фонду державного бюджету надходження від п'яти податків і зборів (податку на прибуток, ПДВ, акцизного податку, ввізного мита, рентних платежів) становлять 85,1 відсотка.

У складі бюджетів має передбачатися певний обсяг нерозподілених видатків у вигляді резервного фонду для здійснення протягом року непередбачених видатків, що не мають постійного характеру та не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається КМУ (ст. 24 БК). Рішення про виділення коштів із резервного фонду бюджету приймаються відповідно КМУ, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. Резервний фонд не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди стосується не тільки державного бюджету України, а й місцевих бюджетів, які можуть бути поділені на загальний і спеціальний фонди за наявності такої норми у відповідному законі. Перелік доходів загального фонду місцевих бюджетів наводиться в ч. 1 ст. 69 БК (всього 21 позиція), перелік надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів — у ч. 2 ст. 69 Кодексу (всього 15 позицій). Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку місцевих бюджетів (ч. 4 ст. 71 БК).

ГЛОСАРІЙ