TextBook Класифікація державного боргу за Бюджетним Кодексом подана на рис. 6.1, а державні боргові зобов'язання наведені у табл. 6.2.
Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними е відносні показники заборгованості, а саме відношення боргу до ВВП та відношення суми обслуговування боргу до ВВП. Відносна величина державного боргу ("борг/ ВВП") залежить від таких факторів, як рівень відсоткової ставки, якою визначається розмір виплат за боргом, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватимуться, а частка первинного бюджетного надлишку щодо ВВП збільшуватиметься.
Управління заборгованістю поділяється на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно система управління заборгованістю країни містить:
1) аналіз кредитоспроможності — можливості країни позичати гроші;
2) оцінювання платоспроможності — здатність обслуговувати борг;
— контроль рівня заборгованості;
— контроль за складом боргу.
Управління державним боргом — це сукупність заходів держави з виплати відсотків кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов випуску нових позик. Виплата відсотків за позиками та їх погашення здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Однак в умовах зростання державного боргу й обмеженості бюджетних коштів держава може здійснювати рефінансування державного боргу,
Таблиця 6.2, Державні боргові зобов'язання
| Прямі боргові зобов'язання | Умовні (гарантовані) боргові зобов'язання |
| Зобов'язання, що беруться державою як безпосереднім позичальником через випуск державних цінних паперів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України, у тому числі у результаті отримання розпорядниками коштів державного бюджету кредитів, залучених під державні гарантії | Зобов'язання, що беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, у тому числі зобов'язання за кредитами МВФ, окрім випадків їх безпосереднього спрямування до державного бюджету. До набрання чинності державних гарантій зазначені зобов'язання не враховуються як державний борг й операції за ними не відображаються у показниках державного бюджету, крім випадків отримання таких кредитів розпорядниками. У випадку набрання чинності державних гарантій умовні (гарантовані) боргові зобов'язання переходять до прямих боргових зобов'язань і визнаються прямим державним боргом у розмірі невиконаних позичальником у строк зобов'язань |
тобто погашати державний борг шляхом залучення коштів від випуску нових позик.
Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АРК чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій установлюється на кожен бюджетний період відповідно до закону про Державний бюджет України на поточний рік чи рішення про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не має перевищувати 60 % фактичного річного обсягу ВВП України. У випадку перевищення граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходи для приведення цієї величини у відповідність до положень кодексу. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.
Видатки па обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів на його обслуговування, зумовленої договором між кредитором і позичальником, наявне порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом.
Методи управління державним боргом є такими.
• Конверсія — зміна дохідності позик, яка відбувається внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки ІІБУ) чи погіршення фінансового стану держави.
• Консолідація — перенесення зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з мстою продовження строку позики, що проводиться у формі обміну облігацій попередніх позик.
• Уніфікація — об'єднання кількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом.
• Обмін за регресним співвідношенням — обмін облігацій попередніх позик на нові, що проводиться з мстою скорочення державного боргу, але не є оптимальним шляхом, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.
• Відстрочка погашення — перенесення строків виплати заборгованості, при цьому у цей період виплата доходів не проводиться.
• Анулювання боргу, що означає повну відмову держави від своїх зобов'язань. Прийняття рішення про анулювання (відмову від виплати) боргів проводиться або на підставі політичних мотивів, або у випадках фінансової неспроможності держави. Прикладом анулювання боргів є відмова уряду СРСР виплатити борги царської Росії. Коли держава є неспроможною виконати платежі з погашення та обслуговування позик в односторонньому порядку може бути прийнято рішення про відмову виконати передбачені платежі, що отримало назву дефолту. Він можливий за таких умов: державні органи не здатні залучити необхідні кошти для обслуговування позик, у країні бракує валютних резервів, а кредитори не дають згоди на проведення рефінансування боргу.
Для оцінювання боргу використовуються показники заборгованості, які вимірюють різні складові зовнішнього боргу:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бюджетна система» автора Чала Н.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „6.5. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу“ на сторінці 2. Приємного читання.