Розділ «Частина четверта і остання»

Звісно, що беру під сумнів,

Адже я прибув з Європи,

Що нічому вже не вірить,

Мов під старість молодичка.

Дай Бог змінитися, Амінь!

Чудо-повітря ніздрями

П'ючи, як повною чашею,

Без майбуття і без спогадів,

Сиджу я тут, милуюся

Вами, чарівні подружки,

І он тією пальмою,

Що звабно так витанцьовує,

Так вигинається стегнами

(Що й сам повторюєш рухи),

Мов танцюристка, що наче

Вже надто довго, задовго

Стоїть на одній ніжці.

Мабуть, забула, здається,

Про іншу ніжку?

Довго й даремно