Розділ «Частина четверта і остання»

Як ваші непомітні,

Дурненькі та гріховні

Надії й сподівання.

Я в облозі.

Мовчки, з задумом таємним

Ви мене, дівчатка-киці,

І Зулейка, і Дуду,

Вже обсфінксили (укласти

Стільки відчуттів в єдине

Слово я не міг безгрішно.

Господи, даруй мені!).

Я сиджу, вдихаю ніжні

Аромати раювання,—

Світле в золотий пружечок

І таке легке повітря

З Місяця хіба упало,—

Випадково.

Чи, можливо, із досади,

Як співають нам поети.

Але я усе на світі