Розділ «Частина перша Переднє слово Заратустри»

Несправедливість і болото кидають услід самотньому; але ти, брате мій, як хочеш зіркою бути, мусиш світити їм, не зважаючи ні на що!

І остерігайся добрих і праведних! Вони залюбки розпинають тих, хто винаходить собі власну чесноту,— вони ненавидять самотнього.

Остерігайся також святої простоти! Для неї нечестиве все, що не просте; любить вона гратися з вогнем, з вогнищем, де спалюють єретиків.

Остерігайся також нападів своєї любові! Самотній занадто квапиться подати руку першому стрічному.

Декотрим людям не смій подавати руки, подавай їм лапу — і я хочу, щоб твоя лапа мала кігті.

Та найнебезпечнішим ворогом, який тобі може трапитися, завжди будеш ти сам; сам на себе чатуєш ти в лісах і печерах.

Самітнику, ти простуєш шляхом до самого себе! І шлях твій біжить повз тебе самого й твоїх семи демонів!

Ти будеш сам собі і єретиком, і чаклуном, і ясновидцем, і одержимим, і скептиком, і нечестивцем, і лиходієм.

Ти маєш спалити себе у власному полум'ї: як же ти оновишся, коли спершу не станеш попелом!

Самітнику, ти простуєш шляхом того, хто творить,— Бога ти хочеш створити собі з семи своїх демонів!

Самітнику, ти простуєш шляхом того, хто любить,— самого себе ти любиш і тому зневажаєш себе, як зневажають лише ті, що люблять.

Творити хоче той, хто любить, бо він зневажає! Що можна знати про любов, якщо не довелося зневажати саме того, кого любив!

Із любов'ю своєю і творінням своїм простуй у свою самотність, о брате; а потім уже за тобою поплентається справедливість.

З моїми сльозами йди у свою самотність, брате! Я люблю того, хто у творінні хоче перевершити самого себе і так гине.

Так казав Заратустра.

ПРО СТАРИХ І МОЛОДИХ ЖІНОК

— Заратустро, чому так боязко ти скрадаєшся в сутінках? І що так обережно ховаєш під своїм плащем?

Чи не скарб, тобі подарований? 4 може, дитя, тобі народжене? Чи вже й сам ступив на шляхи злодійські, ти, приятелю злих?

— Воістину, брате мій! — сказав Заратустра.— Це скарб, мені подарований,— невеличка істина, яку я несу з собою.

Та вона неспокійна, ніби мале дитя, і якби я не затуляв їй рота, то кричала б вона на весь голос.