Я тільки гугіт голосу святого.
Характер поезії самого Ґеорґе вплинув на сприйняття поезії Гьольдерліна, застилізувавши її, як бачимо тепер, понад міру.
Втім, нам необхідно поставити під сумнів релігійне самоуявлення Гелінґрата і загалом ґеорґеанців, яке відобразилося в їхньому словниковому запасі, і визнати глибинну схожість внутрішнього белькотання Гьольдерліна в гімнах з виплеканою строгістю віршових композицій Ґеорґе. Якщо не милюся, вона виявляється насамперед у поглядах поета на себе самого. Незважаючи на відмінність між помпезністю, з якою Ґеорґе виставляє себе у віршах, і скромним самозреченням, яке виявляє «поет у скрутний час», їхні погляди на поезію і людину по суті збігаються. Обидвоє рухаються в контексті новочасного мислення, яке веде початок від поетики Ренесансу. Йдеться про оновлення символу Прометея і його поширення на митця, цього alter deus,[14] починаючи від Бовіла,[15] через Шефтсбері й аж до Ґьоте, чиє чудове переосмислення символу Прометея знає кожний.[16] Суть цього символу полягає в тому, що хай там яким надхненним і надзвичайним не був би поет, творячи, він залишається людиною.
Поетичне «я» набагато меншою мірою тотожне з «я» поета, ніж видається, і майже завжди збігається з тим загальним «я», яким є кожний. Гадаю, що навіть інтерпретатори Ґеорґе, не кажучи вже про Гьольдерліна чи Рільке, звертають недостатню увагу на амбівалентність «я» поета. Їм варто зосередженіше прислухатися до Ґеорґе. Ніде не відчувається «так як у цій книжці: я і ти одна душа».[17] Звичайно, «я і ти одна душа» — особливість «Року душі». Але поет — саме так належить розуміти — хоче сказати, що в усіх його книжках «я і ти одна душа». Насамперед це стосується віршів, в яких поет мовить про поета.
Для обґрунтування такого розуміння звернімося до вірша Гьольдерліна, який, очевидно, мав для Ґеорґе особливе значення. Йдеться про фраґмент «Земля-мати»,[18] який Ґеорґе переписав власною рукою і який знайшли серед його паперів в Мінузіо. Звідти Ґеорґе взяв епіграф для своєї прозової праці. Вірш мовить про долю поета в скрутні часи, як майже в усіх віршах пізнього періоду. Я спробую показати, як крізь долю поета проглядає загальнолюдська доля.
На прикладі пісень трьох братів — Отмара, Гома і Телло. Тристрофна пісня Отмара протиставляє самотнього співця-поета народному хору, якого ще не чуємо. Йдеться не про розлуку, а про наступне:
Я замість громади співаю пісню.
Третя строфа пояснює, що спільного між поетом і народом: мова.
Однак як скеля стала
І були вже викуті в тінній робітні
Дулевні хребти землетверджей,
Перш ніж струмки побігли з гір вдолину
І розцвіли гаї й міста на ріках,
Громоголосо він
Вже дав був чистий закон
І чисті звуки утвердив.
Те, що тут ідеться про мову, можуть підтвердити окремі паралелі з Гьольдерліном.[19] Нібито поет і народ отримали завдяки, так би мовити, творінню перед створінням через грім Усевишнього чисті звуки. Мова — відповідь, яку знаходять смертні. Одночасно вона — підґрунтя, єднісне і єдине, чим ми володіємо, особливо коли боги далеко і спільна пісня не окрилює спільного духу.
Пісня Гома змальовує цю відсутність і заступницьку функцію поета. В часи дозвілля оживає пам’ять про героїчну добу, а великі будівлі храмів «світять пусткою в днину скрутну».
Я сподіваюся, що вчитавшись у третю пісню, пісню Телло, від якої зберігся лише фраґмент, ви збагнете, чому я пов’язую цей вірш з поетичною самосвідомістю Ґеорґе. Якщо у двох попередніх піснях ми відчуваємо різницю між свідомо обраною самотністю поета у випадку Гьольдерліна і прилаштованістю поета до громади, яка його оточує, у випадку Ґеорґе, то третя пісня дає відчути внутрішню близькість між Ґеорґе і Гьольдерліном, зумовлену спільним досвідом поетства.
Хто дякує, перш ніж дістав дар
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вірш і розмова» автора Гадамер Г.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЬОЛЬДЕРЛІН І ҐЕОРҐЕ“ на сторінці 3. Приємного читання.