Розділ «Арістос»

61 Те, що ми називаємо еволюційним прогресом, не є таким для будь-чого іншого, крім нас. Сам термін «еволюція», з його припущенням розвитку-з-чогось, хибний. Ми схожі на спостерігача в ядерній фізиці, який спотворює природу частинки, що спостерігається, самим актом спостереження.

62 Ця байдужість процесу до індивідуальних предметів, що його складають, цей «Бог», який є ситуацією, а не особою, і який не втручається, ця сліпа одержимість утвердженням безмежності— все це, як може здатись, залишає людський світ нестерпно порожнім. Але навіть тут можна виявити докази загальної симпатії. Як ми можемо цього не бачити? Не будучи істотою в нашому розумінні істоти, не втручаючись, «Бог» є для нас застереженням, що homo sapiens, подібно до будь-якої іншої форми матерії, не необхідний, а випадковий. Якщо наш світ буде знищений — і ми разом з ним — ціле не постраждає. Це безумство ілюзія, успадкована нами від найвіддаленіших предків, — гадати, що вдячний молебень може вплинути на перебіг подій і що ці людиноподібні проекції нашого власного приймання бажаного за дійсне можуть від нашого імені втручатися в процес.

63 Ніхто не врятує нас, крім нас самих, і остаточний доказ симпатії «Бога» полягає в тому факті, що ми є — чи за допомогою підготовки можемо стати — вільними, щоб вибирати спосіб дій і принаймні боротися з деякими ворожими наслідками загальної байдужості процесу до індивіда.

64 Свобода волі — найвище людське надбання, і неможливо мати водночас і цю свободу, і божество, яке втручається. Ми, тому що ми форма матерії, випадкові, і ця страхітлива випадковість дозволяє нам бути вільними

Таємниця

65 Ми ніколи не дізнаємось остаточно, чому ми є, чому будь-яка річ є чи повинна бути. Вся наша наука, все наше мистецтво, ціла безмежна споруда матерії, ґрунтується на цьому безглузді, і єдині припущення, які ми щодо нього можемо робити, — це ті, що воно необхідне і прихильне до триваючого існування матерії.

66 Нам хочеться бути керованими, але ми не керовані. Ми завжди думаємо в причинній та ієрархічній манері. Процес і «Бог» спів-безмежні. Наша обмеженість не може осягнути ні їх, ні їхньої безпричинності.

67 «Бог» спричинений тим, що він сам спричинює; його необхідність викликана тим, необхідність чого він сам викликає; ми цього не можемо осягнути.

68 І, наостанку, ми продовжуємо жити тому, що не знаємо, чому ми повинні тут жити. Незнання, або ризик, життєво важливі для людини так само, як вода.

69 Ми можемо уявити не-існування будь-якого існуючого предмета. Наша віра в те, що він існує, частково забезпечена фактом, що він міг також не існувати. За формою, масою завжди стоїть відсутність, тінь не-існування.

70 Як атом складається з позитивних і неґативних частинок, так кожна річ складається зі свого власного існування і не-існування. Так само і «Бог» присутній при своїй відсутності в кожній речі й кожному моменті. Це темна сутність, таємниця, буття-небуття навіть найпростіших предметів.

71 Еріуґена: «Бог вічно частково необізнаний у собі. Якби він знав про себе все, він міг би визначити себе. Якби він міг визначити себе, він був би обмеженим. Але все, що він про себе знає, — це те, що він створив. Те, що створене, — його знання, те, що в потенції, — його таємниця: таємниця в ньому і для нього самого.»

Все це так само стосується і людини.

72 Всюдисуща відсутність «Бога» в буденному житті— це смисл неіснування, таємниці, незліченних можливостей, це вічний сумнів, який завис між річчю в собі і нашим сприйманням її, це вимір, в якому і через який існують всі інші виміри. Білий папір, який містить малюнок, простір, який містить будинок, тиша, яка містить сонату, перебіг часу, який перешкоджає вічному триванню відчуття чи предмета, — все це і є «Бог».

73 Таємниця, або непізнане, — це енергія. Як тільки таємницю пояснюють, вона перестає бути джерелом енергії. Якби ми ставили достатньо глибокі питання, то досягали б точки, де відповіді, якщо вони можливі, могли б убити. Ми можемо хотіти перегатити ріку, але ми на свій страх і ризик загачуємо джерело. Фактично, оскільки «Бог» непізнаваний, ми не можемо загатити джерело основної таємниці існування. «Бог» — енергія всіх запитань і пошуків, і таким чином остаточне джерело всіх дій і бажань.

Атеїзм

74 Я не вважаю себе атеїстом, проте це поняття «Бога» і наша необхідна некерованість зобов’язують мене поводитись так, якби я був ним.

75 Яку б симпатію до реліґій, яке б замилування деякими їхніми послідовниками я не відчував, яку б історичну чи біологічну необхідність, яку б метафоричну правду я в них не бачив — я не можу сприймати їх як правдоподібні пояснення реальності; вони для мене неправдоподібні настільки, наскільки вимагають моєї віри в позитивні людські атрибути і в можливості їхніх божеств втручатися.

76 Я живу в ризику і в безмежності. Довкруг мене простягається космос, луг на лугу галактик, простір у просторі темного всесвіту, степ зірок, океанічна темрява і світло. В ньому немає ні відповідального бога, ні особливої турботи чи особливого милосердя. Проте повсюди я бачу живу рівновагу, вкрите брижами напруження, величезну, але таємничу простоту, нескінченне дихання світла. 1 я осягаю, що буття — це розуміння того, що я повинен існувати в ризику, але що ціле не перебуває в ризику. Бачити і знати це — значить мати свідомість, приймати його — значить бути людиною.

2