Розділ «Арістос»

Неможливість запроваджувати добро

13 Оскільки важливо, щоб нам не вдавалось творити зло, необхідно, щоб іноді не вдавалось і творити добро. Воля — сила позаморальна, як і електрика: вона може вбивати і може нам служити. Невдача у запровадженні являє собою необхідну систему безпеки, щось на зразок плавкого запобіжника в електричній мережі.

14 Навіть якби ми могли запровадити більшість із того, на що спрямована наша воля, світ не став би кращим, оскільки зрослі можливості здійснювати вольові дії стосувались би і добрих, і поганих учинків. Отже, сказати, що ми бажали б запровадити те, чого хочемо, означає сказати, що нам потрібно краще підготуватися розрізняти, що є добро і що є зло, а не просто хотіти і запроваджувати.

15 Тварини мають сильну волю; вони намагаються здійснити все, чого б тільки захотіли. Вони нездатні не діяти так, як хочуть. На цьому ми їх і ловимо. Слабкість волі змащує і зберігає машину людського суспільства.

16 Але прикрість для нас у тому що ми нездатні запровадити добро, якого хочемо вільно. У мене в кишені є шилінґ для урни з благодійними пожертвами, але я її обминаю. Є шість головних причин такої неспроможності.

17 Перша походить від фаталістської віри, що у нас немає свободи вибору волі щодо тієї чи іншої дії, і тому ми здійснюємо — якщо здійснюємо — те, що для нас вибрано. Наш вибір — ілюзія, наші дії — пуста трата енергії. Робити чи не робити… а, не все одно?

18 Друга причина неспроможності запроваджувати добро походить від суперечливості намірів. Великий розум веде до розмаїття зацікавлень і загостреної здатності передбачати наслідки будь-якої дії. Воля блукає в лабіринті гіпотез.

19 Всі розгалуження мріють про перехрестя; в атомах, як і в людях, ускладнення викликає втрату енергії. Впродовж усієї історії інтелігенцію зневажали за її слабкість у діях. Але тільки у світі, де б великий розум був синонімом високої моралі, можна було б бажати, щоб найрозумніші були наймогутнішими.

20 Третя причина неспроможності запроваджувати добро походить від нашої здатності уявляти здійснене. З досвіду ми знаємо, що речі рідко виявляються такими приємними, якими, за нашими уявленнями, мали б вийти; уявний ідеальний результат може так заволодіти нашими думками, що ми побоюватимемось ризикувати, аби не розчаруватись у дійсності,

21 Я ніби вже діяв перед тим, як діяти. Казати, що ви вірите в справу — це, мабуть, (за винятком того, коли треба дотримуватись даного слова) просто виправдання, щоб не робити її. Тому що добро — це дія, а не намір діяти.

22 Перед тим, як здійснитися, будь-яка дія, що потребує свідомого зусилля волі (тобто яка не є вимушеною чи інстинктивною), образно кажучи, схожа на сплячу принцесу. Вона лежить посеред зачарованого лісу потенційних можливостей. Реальне здійснення загрожує знищити тоді все, що могло бути створене іншими діями. Тут криється паралель із ситуацією сексу: більша насолода — розтягувати час до еякуляції. Приємно бути скупим сьогодні, тому що будеш щедрим завтра.

23 Четверта причина неспроможності запроваджувати добро походить від бажання довести самим собі бездіяльністю, що ми можемо вибирати: діяти чи ні. Не діяти означає діяти. Я є тим, чого я не роблю, так само як і тим, що я роблю. Відмова від дії часто є еквівалентом безпричинної дії. Основний мотив її — довести, що я вільний.

24 П’ята причина неспроможності запроваджувати полягає в тому що задумана дія настільки незначна відносно кінцевої мети, що здається позбавленою будь-якого сенсу. Вона поміж тих жалюгідних потуг — на кшталт пересипання по піщинці Сахари чи вичерпування ложкою Атлантики, — через які так багато добрих намірів розчиняється в повітрі.

25 Шоста причина неспроможності запроваджувати добро стосується дій, спрямованих проти чого-небудь. Уданому випадку дії може перешкодити механізм підтримки-від-протилежного.

Підтримка-від-протилежного

26 Якщо мене сильно вабить якийсь моральний, естетичний чи суспільно-політичний полюс, я ненавидітиму і, мабуть, прагнутиму пригнічувати полюс протилежний. Але я знатиму також, що полюс, під позитивним впливом якого я живу, надто залежить у своїй силі від полюса протилежного; навіть більше: від того, що мене вабить, я отримую насолоду. Нерідко в цьому випадку моя протидія волі протилежного знаку матиме своєрідний характер. Я називаю такий різновид протидії підтримкою-від-протилежного.

27 Я можу чинити сильний фізичний опір певним ідеям чи суспільним тенденціям. Але насильство породжує насильство, сила породжує силу, винахідливість породжує винахідливість. За насильницьким переслідуванням нерідко приховується бажання, аби вижило достатньо переслідуваних для того, щоб вчинити ще більше насильство. Мисливці на лисиць бережуть лисиць. Найзавзятіші з них дбають про збереження своєї розваги найбільш завзято.

28 Насильство посилює протидію, несамовитість її гартує. Запальна суперечка з ким-небудь розпалює також опонента.

29 Ігри були вигадані як різновид perpetuum mobile, як вічне сховище людської енергії. Всі великі ігри — звірині лови, мисливство, рибальство, ігри з м’ячем, шахи, карти, кості — допускають нескінченну кількість перестановок. Велика гра є надійним джерелом енергії, і якраз його невичерпності підтримувач протилежності шукає в супротивнику. Англосаксонська етика спортивності і чесної гри, яка розвивалася з амурно-куртуазних (amour courtois) уявлень лицарства, вельми шанує принцип підтримки-від-протилежного.

30 Чисто емоційна протидія — це бумеранг; він завжди повернеться назад, і не просто задля того, щоб завмерти в спокої. Будь-яка протидія, яка може бути підхоплена, використана і повернута супротивником назад, є не протидією, а підтримкою-від-протилежного.