Рівні, типи та принципи функціонування соціально-трудових відносин

Економіка праці та соціально-трудові відносини

  – в) житлово-побутове забезпечення (надання житла, побутових приміщень і послуг), організація та оплата харчування, пільги для членів сім'ї працівника тощо.

• 2. Соціально-трудові відносини забезпечення зайнятості. Цей блок включає питання прийому на роботу і звільнення; соціальних гарантій, зокрема соціального страхування; додаткового пенсійного забезпечення; забезпечення повної і продуктивної зайнятості (компенсації у випадках неповної зайнятості або простоїв з організаційно-виробничих причин); мотивації праці, стимулювання ефективності праці й виробничої творчості; вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів та конфліктів.

• 8. Соціально-трудові відносини у сфері безпосереднього докладання праці. Цей блок включає питання нормування праці і виконання норм трудових затрат, умов праці (дотримання норм безпеки і гігієни праці, граничних рівнів важкості праці й шкідливості умов, режимів праці і відпочинку); стану виробничого середовища; особливих умов праці жінок, молоді, інвалідів; організації праці й виробництва; захист від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань; дисципліни праці; умов допуску до роботи й усунення від неї; участі працівників в управлінні виробництвом тощо.

• 4. Соціально-трудові відносини, пов'язані з оплатою праці та власністю, включають питання оплати праці (мінімальні гарантії, процедури встановлення й захисту, заохочення, компенсації, надбавки, доплати); участі працівників у власності підприємства; матеріальної відповідальності сторін за завдані збитки.

Наведена структуризація соціально-трудових відносин дає змогу чітко визначити систему чинників, що обумовлюють ці відносини, і конкретизувати предмет цих відносин на кожному рівні. Соціально-трудові відносини залежно від способів їх регулювання та методів вирішення проблем класифікують за типами (див. рис. 3.1). Тип соціально-трудових відносин визначається їх характером, а саме, яким чином приймаються і здійснюються рішення в соціально-трудовій сфері. Базову роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності та нерівності прав і можливостей суб'єктів цих відносин. Від того, як і якою мірою комбінуються базові принципи, залежить конкретний тип соціально-трудових відносин та інші принципи, що його конкретизують. Так, основою соціально-трудових відносин можуть бути: принципи солідарності і субсидіарності; відносини за принципом "верховенство — підпорядкування"; рівноправне взаємовигідне партнерство; конфліктне співробітництво; конфліктне суперництво; дискримінація. Відповідно до цих характеристик виділяють два полярних типи трудових відносин: патерналізм і соціальне партнерство. Можливі також й інші типи соціально-трудових відносин: солідарність, субсидіарність, конфлікт, дискримінація (див. рис. 3.1).

Принцип солідарності передбачає спільну відповідальність людей, що ґрунтується на особистій відповідальності та злагоді, єдності та спільності інтересів. Згуртованість дає змогу виявити й оцінити спільні інтереси, типові для певної групи людей, схожі риси й однакові ризики. Це створює конструктивну основу для спільного захисту інтересів, протистояння небезпеці й зменшення ризиків. У соціально-трудових відносинах цей принцип може домінувати всередині об'єднань працівників та роботодавців. Однак значення цього принципу зменшується за умов зменшення загрози економічних, соціальних та суспільних ризиків, розвитку системи захисту (страхування) від них, передусім з боку держави. Монопольна роль держави у соціально-трудових відносинах, практично повна їх державна регламентація формують тип соціально-трудових відносин, що називається державним патерналізмом.

Патерналізм як тип соціально-трудових відносин може сформуватися і на мікроекономічному рівні, якщо адміністрація жорстко й одноосібно регламентує ці відносини. Ефективність цього типу соціально-трудових відносин залежить від того, наскільки правильні управлінські рішення приймаються керівництвом. За певних складних умов (війна, криза тощо) цей тип соціально-трудових відносин є необхідним. Однак, як і будь-яка монополія, монополія на владу на практиці не може тривалий час давати ефективні результати.

Субсидіарність, як і солідарність, ґрунтується на особистій відповідальності, однак згідно з цим принципом перевага надається самозахисту порівняно з зовнішньою допомогою. Субсидіарність спрямована на посилення мотивів людей до самореалізації та самозабезпечення і відсутності спроб перенести відповідальність за своє життя на державу або суспільство. У соціально-трудових відносинах на всіх рівнях мають не лише заохочуватися почуття власної гідності, сили, особистої відповільності, а й створюватися умови для реалізації цих мотивів.

Дискримінація як тип соціально-трудових відносин є довільним, необґрунтованим, невиправданим обмеженням прав і можливостей суб'єктів цих відносин, що зменшує їх можливості у трудовій сфері. Звичайно дискримінуються певні категорії працівників (жінки, молодь, люди пенсійного віку, представники національних меншин), однак, в аспекті соціально-трудових відносин, можна говорити і про дискримінацію всіх представників однієї сторони (найманих працівників або роботодавців). Для нашої країни особливо актуальними є питання подолання дискримінації за ознакою статі (в тому числі жінок-роботодавців) та за ознакою віку.

Конфлікт як зіткнення суб'єктів взаємодії, викликаний протилежністю цілей та інтересів, позицій і поглядів, є типом соціально-трудових відносин, що свідчить про граничне загострення протиріч у трудових стосунках. Згідно з сучасними уявленнями, конфлікт е однією з форм соціалізації людини, різновидом соціальної взаємодії. Конфлікт визнається неминучим, необхідним і конструктивним чинником соціального розвитку, оскільки відкриває дорогу новаціям, сприяє пошуку взаємоприйнятного рішення і цим сприяє формуванню нового рівня взаєморозуміння й співробітництва. Однак конфлікт може стати і руйнівним чинником для соціально-трудових відносин, якщо сторони не знайдуть позицій для примирення. Тому конфлікт конструктивний лише як тимчасове явище.

Соціальне партнерство — це тип соціально-трудових відносин, що орієнтуються не на конфронтацію сторін, а на пошук і досягнення соціального консенсусу, на забезпечення оптимального балансу в реалізації різних, специфічних інтересів суб'єктів (сторін) соціального партнерства, за якого підприємець може забезпечити собі стабільне отримання відповідного прибутку, а найманий працівник - гідні (за мірками свого суспільства) умови життя. Саме в таких відносинах об'єктивно зацікавлені всі соціальні групи, держава і суспільство в цілому, оскільки за них досягається соціальна стабільність суспільства, його прогресивний соціально-економічний розвиток

Запитання та завдання для самоконтролю

• 1. Що таке система соціально-трудових відносин? Які складові вона включає?

• 2. Назвіть та охарактеризуйте суб'єкти соціально-трудових відносин.

• 3. На яких рівнях функціонує система соціально-трудових відносин?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рівні, типи та принципи функціонування соціально-трудових відносин“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

  • Відтворення та міграція населення

  • Трудовий потенціал; формування, розвиток та оцінка

  • Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА

  • Рівні, типи та принципи функціонування соціально-трудових відносин
  • Тема 4. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ

  • Регулювання соціально-трудових відносин з боку держави та підприємств

  • Тема 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

  • Узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства

  • Чинники оптимального збалансування та реалізації інтересів суб'єктів соціального партнерства

  • Запитання та завдання для самоконтролю

  • Сегментація ринку праці

  • Державне регулювання ринку праці

  • Особливості функціонування ринку праці в Харківській області

  • Тема 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ

  • Причини, види та показники безробіття

  • Державна політика у сфері зайнятості населення

  • Тема 8. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Індикатор 1. Забезпечення продуктивної зайнятості

  • Методи і моделі соціально-економічних досліджень

  • Метод ковзної середньої

  • Тема 9. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Регулювання міграційних процесів

  • УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОПЛАТИ ПРАЦІ У РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Класифікація видів праці

  • Тема 11. ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ

  • Планування продуктивності праці

  • Тема 12. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

  • Організація робочих місць

  • Форми розподілу і кооперації праці

  • Основи організації нормування праці

  • Різновиди норм праці

  • Тема 13. ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

  • Показники і методи вимірювання продуктивності праці

  • Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

  • Тема 14. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТА ПРАЦІ

  • Види доходів населення

  • Функції та елементи оплати праці

  • Форми та системи оплати праці

  • Державне регулювання оплати праці

  • Особливості оплати праці на зарубіжних підприємствах

  • Тема 15. АНАЛІЗ, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ У СФЕРІ ОПЛАТИ ПРАЦІ

  • Звітність та аудит у сфері оплати праці

  • Тема 16. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА її ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин

  • ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

  • СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ