Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

Економіка праці та соціально-трудові відносини

Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшеного використання продуктивних сил певного регіону.

Міжгалузеві резерви — це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне та якісне виконання договорів щодо кооперативних поставок, використання можливостей однієї галузі для підвищення продуктивності праці в обробних галузях промисловості, що сприяють поліпшенню якості продукції в сировинних галузях.

Галузеві резерви — це резерви, пов'язані з можливостями підвищення продуктивності праці, які характерні для певної галузі економіки й зумовлені недостатнім використанням техніки і технологи виробництва прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо.

Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві. Велике значення цих резервів полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки і на ньому виявляються і використовуються всі попередні резерви. Внутрішньовиробничі резерви зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових і внутришньозмінних втрат часу, а також прихованого безробіття. Отже, внутрішні виробничі резерви можна поділити:

• на резерви зниження трудомісткості праці;

• резерви поліпшення використання робочого часу. Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і

науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожний конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.

Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їх кількісна оцінка.

Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. На конкретний період часу величину резервів можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці.

Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, удосконалення структури кадрів на підприємстві можна визначити за допомогою таких формул:

а) за рахунок зниження трудомісткості:

б) за рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

в) за рахунок змін у структурі кадрів:

Зіставлення динаміки річного, денного і годинного виробітків сприяє виявленню резервів підвищення продуктивності праці через поліпшення використання робочого часу.

На підприємствах для використання резервів розробляють . плани організаційно-технічних заходів, у яких зазначено види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, витрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.

Запитання та завдання для самоконтролю

• 1. У чому полягає відмінність між продуктивністю та ефективністю праці?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фактори і резерви підвищення продуктивності праці“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

  • Відтворення та міграція населення

  • Трудовий потенціал; формування, розвиток та оцінка

  • Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА

  • Рівні, типи та принципи функціонування соціально-трудових відносин

  • Тема 4. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ

  • Регулювання соціально-трудових відносин з боку держави та підприємств

  • Тема 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

  • Узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства

  • Чинники оптимального збалансування та реалізації інтересів суб'єктів соціального партнерства

  • Запитання та завдання для самоконтролю

  • Сегментація ринку праці

  • Державне регулювання ринку праці

  • Особливості функціонування ринку праці в Харківській області

  • Тема 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ

  • Причини, види та показники безробіття

  • Державна політика у сфері зайнятості населення

  • Тема 8. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Індикатор 1. Забезпечення продуктивної зайнятості

  • Методи і моделі соціально-економічних досліджень

  • Метод ковзної середньої

  • Тема 9. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Регулювання міграційних процесів

  • УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОПЛАТИ ПРАЦІ У РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Класифікація видів праці

  • Тема 11. ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ

  • Планування продуктивності праці

  • Тема 12. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

  • Організація робочих місць

  • Форми розподілу і кооперації праці

  • Основи організації нормування праці

  • Різновиди норм праці

  • Тема 13. ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

  • Показники і методи вимірювання продуктивності праці

  • Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
  • Тема 14. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТА ПРАЦІ

  • Види доходів населення

  • Функції та елементи оплати праці

  • Форми та системи оплати праці

  • Державне регулювання оплати праці

  • Особливості оплати праці на зарубіжних підприємствах

  • Тема 15. АНАЛІЗ, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ У СФЕРІ ОПЛАТИ ПРАЦІ

  • Звітність та аудит у сфері оплати праці

  • Тема 16. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА її ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин

  • ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

  • СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ