• нормування праці, що передбачає ретельний розрахунок норм витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;
• організація та обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування й оснащення відповідно до антропометричних і фізіологічних даних та естетичних смаків людини; ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію та раціоналізацію робочих місць;
• організація добору персоналу та його розвиток, що включає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвитку персоналу та її реалізацію;
• покращання умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи охорони і безпеки праці;
• ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці й відпочинку;
• раціоналізація трудових процесів, упровадження оптимальних прийомів і методів праці;
• планування та облік праці;
• мотивація праці;
• зміцнення дисципліни праці.
На різних підприємствах праця організовується у різноманітних формах.
До основних факторів, що спричиняють цю різноманітність, належать:
• науково-технічний прогрес, систематичне вдосконалення техніки і технології;
• система організації виробництва;
• психофізіологічні фактори й особливості екологічного середовища;
• фактори, пов'язані з характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління виробництвом.
Аналізуючи зміст організації праці, слід враховувати особливості виробничого рівня, на якому відбуваються зміни.
У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: відвернення економічних і соціальних втрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих у галузях матеріального виробництва і невиробничій сфері, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо. Для цього застосовуються прямі і непрямі регулятори, що враховують ступінь розвитку ринкових відносин .
У межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці й суміщення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяльності — кооперування під час здійснення суворої кількісної пропорційності трудових витрат на взаємопов'язаних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дають змогу науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці.
На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці, як упровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту всього комплексу трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних та естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.
Як основні принципи організації оплати праці на підприємстві можна виділити такі:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 12. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
