| 1 | 1.1. Визначення потреби в інформації | Систематизація запитань |
| 1.2. Організація ресурсів для збирання інформації | Систематизація джерел інформації | |
| Збирання інформації | ||
| 2 | 2.1. Опрацювання й оцінювання інформації | Класифікація інформації |
| Систематизація інформації | ||
| 2.2. Аналіз інформації і складання висновків | Генерація вторинної (узагальнюючої) інформації | |
| 3 | 3.1. Передавання інформації особам, що ухвалюють рішення | Забезпечення оперативного зворотного зв'язку із замовником |
| 3.2. Адресний розподіл інформації між підрозділами | Систематизація адресатів. Забезпечення конфіденційності |
Великі розвідники типу Ріхарда Зорге свого часу вирішували всі питання перших двох етапів Д(К)Р поодинці, причому в умовах, які навіть віддалено не нагадують те, що ми маємо нині, ні за кількістю джерел інформації, ні за засобами пошуку цієї інформації, ні за засобами її опрацювання та аналізу, ні за умовами власної роботи. У 1980-і роки робочі групи, створювані ВПК, при ЦК КПРС працювали в інших умовах, але методи "ручного" опрацювання інформації на той час ще не зазнали практично ніяких змін. А ці методи в умовах не дуже конспіративної діяльності кожної такої групи і достатньо серйозних прав, делегованих групі владою, зводилися до добровільно-примусового залучення до роботи провідних фахівців і керівників, директивної організації закритих або напівзакритих нарад, семінарів, експериментальних програм аж до колективного вироблення думок і рекомендацій кворумом провідних фахівців країни з виокремленої проблеми.
Якщо розглядати не загальнодержавний рівень, а звичайне ЗАТ із сотнею працівників, то за правильної організації роботи служба Д(К)Р є міні-копією описаної вище ситуації: завдання від групи Д(К)Р може отримати будь-який працівник, аж до президента або директора фірми. Адже бувають ситуації, коли потрібна інформація може бути добута з джерела, доступ до якого має тільки президент фірми чи директор.
Досвід останніх років показав, проте, що стратегічні завдання Д(К)Р цілком можна вирішувати, не залучаючи до розвідувальної діяльності багато працівників і не користуючись ніякими закритими джерелами інформації.
О. Солженіцин написав вибухонебезпечний на той час "Архіпелаг ГУЛАГ" за матеріалами загальнодоступних джерел, якщо не враховувати численні особисті листи колишніх в'язнів. У відомих усім книгах Віктора Суворова (Резуна) як докази використано низку фактів, масу відкритих документів і матеріалів, які й донині не спростовані.
Тому й не дивно, що не в такі вже й далекі часи газету "Правда" не видавали в бібліотеках читачам без спеціального дозволу відповідних органів. Або згадаймо скандальні судові справи Пасько, Нікітіна та інших, коли з десяти нібито кримінальних шпигунських епізодів дев'ять "лопалися" в суді через те, що інформація, використана підсудними, була взята із загальнодоступних джерел. Тому слід чітко знати, на що націлювати розвідку.
Механізм діяльності ділової (корпоративної) розвідки можна розглядати за аспектами, схематично поданими на рис. 5.8.
Отже, в умовах інформаційного простору приховати щось державі чи окремій фірмі стає дедалі важче, як би ретельно не приховувалися певні факти, особливо коли вони стосуються фінансово-господарської діяльності. Сліди їх або супутніх з ними подій настільки численні й різноманітні, що навіть за відкритими джерелами інформації можна виявити ці факти.
Інформації про супутні події так багато, що перед службою Д(К)Р постає проблема її надміру, тобто високого відсотка інформаційного "непотребу", особливо завдяки розвитку Інтернет. Навіть те, що Україна більше за Росію (не враховуючи західних сусідів) відстає в
Рис. 5.8. Механізм діяльності Д(К)Р
"інтернетизації" своєї фінансово-господарської діяльності, економічного та політичного життя, обсяги інформації на сайтах "Українська ПРАВДА", "УРА-Информ", УНІАН, Forum, "І нтерфакс-У країна", "Українські новини" та в російському "Рунеті" є безмежними. І не використовувати ці канали інформації є серйозним упущенням служби Д(К)Р будь-якого підприємства.
Аналіз свідчить, що у відкритому Інтернеті доступні всі програмні продукти, необхідні для створення повного життєвого циклу комп'ютерної підтримки служби Д(К)Р.
Враховуючи комп'ютеризацію технологічних процесів щодо отримання, опрацювання та використання необхідної для бізнесу інформації, спробуємо конкретизувати етапи процесу вирішення завдань (табл. 1), поставлених перед Д(К)Р з метою визначення частини роботи служби Д(К)Р, яку можна автоматизувати.
Етап 1.1. "Визначення потреби у відомостях"
Систематизація питань - це відповідальне завдання, оскільки визначає вектор, напрям пошуку. Таку важливу роботу мають виконувати відповідальні експерти - працівники, що володіють системним підходом, мають аналітичний склад розуму та професійно знають всі подальші дії служби Д(К)Р .
У результаті формується ієрархічна структура класифікатора тем або питань з попередньою розміткою їх порівняльної значущості. І вже на цьому етапі закладаються основи етапу 2.1. "Систематизація інформації"", тобто система питань будується з урахуванням майбутньої системи відповідей і висновків.
Етап 1.2. "Організація ресурсів для збирання відомостей ", на якому розрізняють кабінетну Д(К)Р й агентурну
Слово "агентурна" не слід розуміти як "шпигунська": агентом у цьому контексті може бути будь-яка людина, що є джерелом усної інформації (сусід в автобусі чи в потягу, учасник застілля чи конференції), будь-який співробітник своєї або чужої фірми, що має у своєму розпорядженні відкрите джерело письмової інформації. На цьому етапі не наголошують на незаконних способах добування інформації, оскільки ці дії виходять за межі компетенції Д(К)Р і підпадають під кримінальну відповідальність та контролюються службами економічної контррозвідки конкурентів.
Кабінетна Д(К)Р за правильної організації вивільняє значну кількість працівників і цим істотно полегшує вирішення завдань третього етапу (пункт 3.1. "Про збереження конфіденційності''). Властивим і характерним для служби Д(К)Р господарюючих суб'єктів є те, що ділова розвідка 95% інформації черпає з відкритих джерел. 4% - із напівофіційних і лише 1% - із секретних джерел. А з урахуванням "інтернетизації" суспільства виявляється і такий чинник: чим більші завдання ставляться перед Д(К)Р, тим більша частина необхідної інформації доступна через Інтернет.
Ці серйозні завдання і є переходом від ручного пошуку необхідної інформації до комп'ютерного. Комп'ютер читає тексти в сотні мільйонів разів швидше за людину, проте, аби він не тільки читав, а й аналізував суть прочитаного і відбирав тільки те, що людині потрібне, людина має пояснити комп'ютеру, що вона хоче і що потрібно шукати. Це пояснення має бути мовою, зрозумілою для комп'ютера. Тобто має бути створена не лише програма, а ціла експертна система, яка як експерт має проаналізувати отриману інформацію. Експертна система - це програма, що поводиться подібно до експерта в деякій, звичайно вузькій прикладній сфері. Типові застосування експертних систем передбачають такі завдання, як медична діагностика, інформаційний пошук та аналіз, локалізація несправностей в устаткуванні й інтерпретація результатів вимірювань.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека підприємств, організацій та установ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості ділової (корпоративної) розвідки“ на сторінці 2. Приємного читання.
