Існує певний взаємозв'язок між методами і джерелами розвідувальної інформації (під джерелами розвідувальної інформації розуміють тріаду людина - документ - виріб (процес), кожна ланка якої здатна надати необхідні відомості) (табл. 3.2).
Таблиця 11. Основні методи отримання розвідувальних відомостей _(за джерелами інформації)
| 1. Допит працівників конкуруючої фірми | 1. Вивчення судових документів | 1. Фотографування моделей, експонатів тощо на виставках і конференціях |
| 2. Допит працівників свого підприємства | 2. Збирання і аналіз відомостей, що містяться в засобах масової інформації | 2. Кіно-, фото - й відеоматеріали |
| 3. Замасковані навички "виманювання" необхідної інформації на конференціях, семінарах, симпозіумах та ін. | 3. Вивчення фінансових документів конкурентів | 3. Комп'ютерні програми |
| 4. Проведення "помилкових" переговорів з фахівцями конкуруючої фірми | 4. Збирання й вивчення проспектів, брошур, які видають конкуренти | 4. Аналіз відходів виробництва |
| 5. Наймання на роботу службовця конкуруючої фірми для отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю | 5. Аналіз відомостей, що містяться у відомчих виданнях | 5. Купівля товару конкурента у третіх осіб |
| 6."Неправдиві*' переговори з фірмою-конкурентом щодо придбання ліцензії | 6. Збирання копій документів правоохоронних і контрольно-наглядових органів (преси) | |
| 7. Створення фіктивних підприємств, які пропонують роботу фахівцям із конкуруючих фірм | 7. Копіювання документів | |
| 8. Негласне ознайомлення | 8. Використання загублених документів | |
| 9. Підслуховування розмов, які відкрито (не таючись) ведуть між собою співбесідники | 9. Використання звітів (копій) з перевірок на поліграфі ("детекторі брехні"^ | |
| 10. Бесіда із працівниками правоохоронних і контрольно-наглядових органів |
Зазначені приклади не можуть бути вичерпними, їх наведено лише для ілюстрування можливого взаємозв'язку між методами і джерелами розвідувальної інформації. Тому потрібно розробляти методологічні підходи до використання згаданих вище джерел розвідувальної інформації, на основі яких працівники розвідки можуть планувати свою роботу з добування необхідних відомостей.
Перш ніж надати свої міркування з цього приводу, підкреслимо, що аналіз можливостей цих джерел наведено окремо з методичних міркувань, а на практиці вони взаємодоповнюють одна одну. Найважливішим джерелом розвідувальних відомостей у тріаді людина - документ - виріб (процес) є, безумовно, людина. Можна стверджувати, що робота з людиною-джерелом ніколи не може бути повністю замінена чимось. Певну офіційну інформацію в цьому аспекті може дати посадова особа, громадський діяч, партійний функціонер та ін.
Отримання інформації в індивіда (інформатора)
Як використовуваний об'єкт може виступати будь-яка особа (член ворогуючого угруповання, одиничний гравець, контактер, союзник), що володіє цікавою інформацією. У кожного індивіда можуть бути особисті мотиви видачі інформації: жадібність, страх за себе та/чи за своїх близьких, байдужість, внутрішній авантюризм, бажання помститися, націоналізм та патріотизм, релігійні переконання, громадський обов'язок, корпоративна солідарність, легковажність, довірливість, божевілля тощо. Проте по-справжньому цінну інформацію можна отримати тільки від залучених до співпраці інформаторів.
Інформаторів розвідувального підрозділу можна умовно поділити на кілька груп:
• 1. Співробітники свого підприємства, що контактують через своє службове положення із зовнішніми джерелами інформації.
• 2. Персонал інших підприємств, установ і організацій, що має доступ до циркулюючої усередині них закритої службової інформації.
• 3. Особи вільних професій або такі, що не працюють, мають контакти із працівниками інших підприємств, громадських організацій, партій, суспільних рухів і з представниками неформальних структур.
• 4. Співробітники розвідувального підрозділу служби безпеки, що упровадилися за завданням свого керівництва в інші підприємства, неформальні групи і т. ін.
Слід особливо підкреслити, що такі інформатори (крім працівників розвідки) не обов'язково повинні чітко усвідомлювати свою роль і свідомо співпрацювати із розвідувальним підрозділом. У розвідувальній роботі розмежування між корисними зв'язками, знайомствами і довірчими стосунками є вельми умовними, зазначав колишній високопоставлений представник радянської розвідки П. А. Судоплатов.
Ефективними засобами "витягання " з суб'єктів інформації с:
• 1. Підкуп (обіцянка або передача грошей та інших матеріальних цінностей, як, утім, і сприяння в чомусь).
• 2. Шантаж (на реальне, на сфабриковане, на об'єкти уразливості).
• 3. Жорстка загроза або факт як фізичної, так і психологічної дії.
• 4. Специфічний форсований допит (після попереднього викрадення або обдурення):
– o із застосуванням тортур (поступове нагнітання відчуття й очікування болю);
– o сексодопит (викликання й експлуатація непереборного статевого бажання);
– o голко-допит (викликання наркотичної ломки та обіцянка перервати її);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека підприємств, організацій та установ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура служби безпеки великих підприємств і корпорацій“ на сторінці 21. Приємного читання.
