TextBook | Особливості застосування | Різновиди адміністративного арешту активів | |||||
| Арешт окремих тимчасово затриманих активів | Умовний арешт | Повний арешт | ||||
| 3 тимчасовим вилученням | Без тимчасового вилучення | |||||
| Призупинення активних операцій із рахунків платника | Не передбачено | Призупиняються активні операції з рахунків платника, за винятком операцій з: погашення податкових зобов'язань та податкового боргу або задоволеним претензіям у порядку доарбітражного урегулювання суперечок, що вступили в силу до моменту виникнення права податкової застави | ||||
| Тимчасова заборона третьою особою на відчуження активів платника | Не застосовується | Рішення про застосування адміністративного арешту висилається третій особі | ||||
| Сфера застосування | 1. Товари, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням митного законодавства та законодавства з питань обкладення акцизним збором. 2. Товари та валютні цінності, які продаються з порушенням встановленого законодавством порядку | Для юридичних осіб - будь-які активи; для фізичних осіб - будь-які активи, крім тих, які не підлягають арешту по законодавству | ||||
| Обмеження прав власності на активи | Власнику (якщо він виявлений) заборонено здійснювати будь-які дії з арештованими активами, крім дій по їх охороні, зберіганню та підтримці в належному функціональному та якісному стані у порядку, визначеному податковим керуючим | Обов'язкове попереднє отримання дозволу керівника відповідного податкового органу (податкового управляючого) на здійснення будь-якої господарської операції з такими активами | Виняткова заборона платнику на реалізацію прав розпорядження або використання його активів окрім дій по їх охороні, зберіганню та підтримці в належному функціональному та якісному стані у порядку, визначеному податковим управляючим або спеціально назначеним робітником податкового органу | |||
| Ризики загибелі або псування активів | Законодавчо не урегульовано, однак, оскільки такі активи вилучаються, ризики повинні бути покладені на орган податкової служби, що приймає рішення про арешт | Платник | Платник | Орган, що приймає рішення про вилучення активів | ||
| Терміни застосування | Тимчасова затримка - на строк до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу; арешт - до 96 годин з часу підпису відповідного рішення. В разі якщо власник не встановлений, активи знаходяться під режимом адміністративного арешту протягом строку визнання їх безхазяйними або протягом граничного строку, визнаного законодавством для швидкопсувних активів | До 96 годин з часу підпису відповідного рішення. | ||||
Рішення про застосування арешту активів платника податків надсилається [22, ст. 9 п. 3; 39, ст. 94 п. 6]:
а) банкам, що обслуговують платника податків, з вимогою тимчасового припинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків (якщо платником податку є банк - з вимогою припинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операцій з:
- погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;
- сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду;
б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів;
в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.
Функції виконавця рішення про арешт активів платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника податкового органу, призначеного його керівником (або заступником).
Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено [39, ст. 94 п 7].
У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України [95], що представлена у дод. К.
Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов'язковим врученням примірника протоколу.
На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.
Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.
У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону.
При накладенні арешту на товари, що виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено, рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) невідкладно вручається - платнику податків та іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження [39, ст. 94 п. 8].
У разі якщо місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено, рішення про арешт майна приймається керівником органу державної податкової служби (його заступником) без вручення його платнику податків та іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обгрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом [39, ст. 94 п. 10].
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку [39, ст. 94 п 11]. У всіх випадках, коли орган державної податкової служби вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, орган державної податкової служби вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.
При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок [39, ст. 94 п 12].
Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених органам державної податкової служби, згідно із законом [39, ст. 94 п 13]. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністрування податків» автора Калінеску Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 8. Податкова застава. Адміністративний арешт активів“ на сторінці 6. Приємного читання.