РОЗДІЛ 8. Податкова застава. Адміністративний арешт активів

2) платник податків, якому належать активи;

3) треті особи, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи платника податків на момент арешту;

4) хранителі, яким активи платника податків можуть бути передані на зберігання після накладення на них арешту.

Рішення про застосування арешту активів платника податків приймає керівник податкового органу (його заступник) за наявності таких підстав [39, ст. 94 п. 2]:

а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені в п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [22];

б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

в) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

г) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу;

д) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для цього або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, систем і засобів штрихового кодування;

є) немає свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;

ж) особа не зареєстрована як платник податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або якщо платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, переводить активи за межі України, приховує їх або передає іншим особам.

Крім підстав для виникнення, відмінність адміністративного арешту активів від податкової застави полягає у такому:

1) при податковій заставі платник може користуватися своїми основними фондами без узгодження з податковим органом, а при арешті - тільки за згодою податкового органу;

2) при податковій заставі платник може відчужувати товари й готову продукцію за гроші за цінами, не нижчими від звичайних, а при арешті - не може;

з) при податковій заставі виникає пріоритет податкового органу на задоволення його вимог за рахунок вартості цього майна, а при арешті - не виникає.

Таким чином, податкова застава меншою мірою обмежує свободу платника й забезпечує права держави на можливе майбутнє стягнення майна платника податків.

Арешт активів платника податків може здійснюватися у двох формах [39, ст. 94 п. 5]:

1) повним арештом визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування активами платника податків. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їхнім зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, що прийняв рішення про таку заборону;

2) умовний арешт означає обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Умовою надання такого дозволу керівником податкового органу є висновок податкового керуючого стосовно того, що здійснення окремої операції платника податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Характеристики видів адміністративного арешту активів представлена у табл. 8.1.

Таблиця 8.1. ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ АКТИВІВ