Розподіл живих організмів на зони за глибиною залежно від тиску ще не доведено. Проте встановлено, що види, які живуть близько від поверхні, мають високу чутливість до тиску; адже перепад тиску подвоюється у разі опускання з поверхні на глибину І Ом. Фізіологія пристосування до тиску майже не досліджена. Тиск змінює активність обміну речовин, напр.. через підвищення вмісту СО2 у протоплазмі. Молекули білка під тиском деформуються, внаслідок чого змінюються функція ензимів та проникність мембрани. Збільшення тиску підвищує активність плавання. Стенобатні види реагують на мінімальну зміну тиску, і ці зміни впливають на їх розвиток. Еврибатні види, такі як щетинковий черв'як АтрЬісіеіх %штегк рухаються і на великих глибинах (20- 5000 м). риби на глибині до 400 м. раки - до 200 м. У них немає наповнених газом порожнин, тому вони при глибокому занурюванні не деформуються, оскільки вода і рідина тіла під тиском майже не стискаються. Тварини з плавальним міхуром повинні врівноважувати зовнішній тиск внутрішнім тиском. У глибоководних ссавців легені стискаються й повітря витискується в зміцнілі бронхи та трахеї. Забезпечення О2 гарантується вивільненням із міоглобіну мускула. Серцевий мускул китоподібних і ластоногих (глибина занурення: кашалоти - 100, тюлені - 30 м) містить 8% міоглобіну, що накопичує кисень (людина - 0,5%). Ці тварини зменшують витрату СЬ завдяки імпульсному опусканню І обмежують периферійний кровообіг настільки, що забезпечується тільки мозок. "
ГІДРОСФЕРА (від гідро... та гр. зріїаіга - куля) - водна оболонка Землі, що охоплює океани, моря, озера, річки, болота, льодовики. сніговий покрив, води підземні. Г. вкриває близько 71% земної поверхні. Товщина Г. мінлива й у деяких місцях досягає понад 11 км.
ГІДРОФІЛИ - тварини, які живуть у воді (деякі лише у стадії личинки).
ГІДРОФІТИ - рослини, що живуть у водному середовищі.
ГІДРОХОР - рослина, зародки якої поширюються водою або по воді.
ГОМЕОСТАЗ - стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним відновленням основних її структур і речовинно-енергетичного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках. Характерний і необхідний для всіх природних систем - біоценозу, окремого організму тощо. Напр., Г. біоценозу - це його стійкість, стабільність, здатність регулярно підтримувати оновлення ценопопуляцІй і стабільність біотичного середовища, протистояти (до певних меж) впливу факторів зовнішнього середовища, зберігаючи пов'язану з ними ритміку. Адаптація у рослин - це комплексна реакція, спрямована до гомеостатичної рівноваги.
ГОСПОДАРСЬКА ЄМНІСТЬ БІОСФЕРИ - це гранично допустимий антропогенний вплив на біосферу (екосистему), перевищення якого переводить її в збуджений стан і з часом викликає в ній незворотні деградаційні процеси.
ГРАДІЄНТНІ ТЕЧИ виникають через охолодження та опускання шарів води, а також сильніше нагрівання та випаровування поверхневої води. Через це підвищуються вміст солей та густина води. Напр., у Мексиканській затоці; Гольфстрім, що має глибину 400 м та ширину 50 км, відводить надлишок води (нагрівання та розширення маси води). Вся система доповнюється Північною екваторіальною течією. Личинки вугрів, що вилупились у Саргасовому морі, використовують Гольфстрім для переміщення в Зх. та Пн. Європу.
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) - максимальна кількість шкідливої речовини (забрудника) в одиниці об'єму чи маси водного, повітряного або ґрунтового середовища, яка практично не впливає на здоров'я людини. Встановлюється в законодавчому порядку або рекомендується як норматив. Останнім часом, нормуючи ГДК, беруть до уваги не лише вплив концентрації забруднювачів на здоров'я людини, а й з їхнього впливу на диких тварин, рослини, гриби, мікроорганізми, природні угруповання в цілому, а також на клімат, прозорість атмосфери та санітарно-побутові умови життя.
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗАБРУДНЕННЯ (ГДКЗ) - максимальний вміст забруднювальної (ґрунт, повітря, водний басейн) хімічної речовини, яка не викликає прямого або опосередкованого негативного впливу (включаючи віддалені наслідки) на навколишнє середовище і здоров'я людини.
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМЕ НАВАНТАЖЕННЯ (ГДН) - максимальне значення господарського чи рекреаційного навантаження на природне середовище, що встановлюються з урахуванням ємності середовища, його ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції та відтворення з метою охорони довкілля від забруднення, виснаження й руйнування.
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ ВИКИД (ГДВ) - обсяг (кількість) забруднювачів, що надходять в атмосферу, водойми, ґрунт за одиницю часу з виробничо-господарських об'єктів, перевищення якого негативно виливає на довкілля й загрожує здоров'ю людини. Екологічно доцільно встановлювати ГДВ для кожного підприємства або джерела забруднення.
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ (ГДР) - вплив на людину факторів довкілля - шуму, вібрації, забрудників, температури тощо - періодично або протягом усього її життя (прямо чи опосередковано - через екосистеми), який не спричиняє соматичних або психічних розладів, а також змін стану здоров'я, працездатності, поведінки, що виходять за межі пристосувальних реакцій.
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ СКИД (ГДС) - максимальна с маса речовин забрудників, що дозволена до надходження зі стічними водами у водний об'єкт й наступним відведення з нього за одиницю часу для забезпечення норм якості води в контрольному пункті. Встановлюється з урахуванням ГДК забруднювальної речовини в місцях водокористування, асимілювальної здатності водного об'єкта та оптимального розподілу маси забрудників, що скидаються водоспоживачами разом Із стічними водами.
ГУМУС - органічні речовини ґрунту, що утворюються за рахунок розкладу рослинних і тваринних залишків, продуктів життєдіяльності (перегній).
ГУСТОТА РІЧКОВОЇ МЕРЕЖІ - відношення суми довжин всіх річок будь-якої території (басейну), вираженої в кілометрах, до площі території, вираженої в кілометрах квадратних.
Д
ДАМБА - гідротехнічна споруда, аналогічна земляній греблі. Розрізняють напірні (для захисту від затоплення, обвалювання каналів) і безнапірні (для регулювання річкових русел).
ДЕБІТ (витрата) - об'єм води, що надходить з будь-якого водного джерела за одиницю часу.
ДЕГРАДАЦІЯ (від лат. degradatІo зниження, рух назад) - 1) спрощення будови й функцій організмів унаслідок зміни умов існування; 2) збіднення, виродження, погіршення, втрата якості (напр., зниження родючості ґрунту, необоротні зміни ландшафту).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Питання оцінки впливу на навколишнє середовище» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИСНОВКИ“ на сторінці 12. Приємного читання.
