Оцінка впливу на навколишнє середовище

Питання оцінки впливу на навколишнє середовище

Основні процедурні кроки, які повинні бути зроблені у кожному процесі ОВНС у країнах ЄС (вище описана формальна процедура), такі: 1) попереднє вивчення (чи потрібно ОВНС для заявленої діяльності?); 2) якщо ОВНС потрібно, то Інвестор складає заяву про наміри; 3) громадське обговорення, наради і консультації; 4) висновок комітету з охорони довкілля; 5) краща альтернатива економістів і екологів; 6) розробка проекту і підготовка висновку; 7) громадське обговорення проекту; 8) заключне рішення адміністрації; 9) можливість для заперечень і звертань до суду; 10) ухвалення рішення про землевідведення, узгодження і дозвільна документація; 11) супровід ОВНС (контроль і оцінка). ОВНС проводиться для більшості проектів національного рівня. Для менших регіональних і місцевих проектів зазвичай вона не потрібна і проводиться процедура скринінгу (пілотного обстеження) за такими критеріями: характеристика діяльності; місцерозташування об'єкта; наявність чутливих об'єктів природи й уразливих місць об'єкта; відносини з іншими об'єктами (сукупні впливи) і характеристики негативних впливів. Коли Директива ЄС за стратегічною оцінкою (2001/42/ЄС) навколишнього середовища була здійснена в інструкціях Нідерландів, то вона стала обов'язковим елементом ОВНС у цій країні. Зі стадією скринінгу тісно пов'язаний огляд наявних матеріалів.

Принципи і механізми ОВНС у Нідерландах наступні: 1) відбір (так/ні); 2) масштаби (більші/менші); 3) вивчення (оцінка альтернатив, впливів); 4) звітність - заява про вплив на довкілля (заходи з виправлення ситуації, порівняння альтернатив І мотивований вибір); 5) аналіз, участь громадськості; 6) рішення - зовнішній аналіз, введення знань (виявлення невизначеностей і недоліків); 7) наступні заходи (контроль і оцінка). Практика виконання ОВНС у Нідерландах показує їх недоліки і переваги. Слабкості ОВНС стосуються таких проблем, як: лінійний підхід до процесу ухвалення рішення, який, по суті є циклічним; труднощі в огляді альтернатив і ефектів (непродуктивні інформаційні перевантаження); тривалий процес виконання ОВНС і планування проектів; обмежена повноцінність використання ОВНС для ухвалення рішення Приклади характерних недоліків при виконанні ОВНС наведенні в таблиці 5.2. Незважаючи на недоліки, ОВНС у Нідерландах розглядається як досить успішний інструмент і щоб розвивати ефективну оцінку впливу, проект повинен включати ситуації "тепер і тут" і "там і пізніше".

Порівняємо вимоги до ЕО в Україні; ЄС та ЄБРР. Щодо статусу екологічної оцінки, то перед тим як приступати до здійснення тієї чи іншої діяльності в Україні, замовник проекту повинен звернутися за офіційним дозволом і ЕО (складається із процедур ОВНС і ДЕЕ) є частиною процедури одержання такого дозволу. ЕО планованої діяльності, яка проводиться згідно ЄБРР, істотно різниться у змістовній частині залежно від типу проекту і, значить, від рівня впливу цього проекту на стан довкілля. ОВНС виконується для всіх проектів, які можуть суттєво впливати на стан довкілля. Мета АЕВ, позначеної ЄБРР, - надання достатнього обсягу екологічної інформації для того, щоб Рада директорів мала можливість дійти висновку, чи є планована діяльність адекватною з погляду її екологічних наслідків, і прийняти рішення про затвердження чи відмову з надання фінансових коштів для здійснення проекту з екологічних міркувань. Згідно Директиви з АЕВ ЄС замовник проекту повинен звернутися за дозволом на здійснення планованої діяльності, якщо вона буде суттєво впливати на стан довкілля. Відповідно до вимог ЄБРР І ЄС проведення АЕВ необхідне у випадку реалізації великих проектів, а також проектів, які будуть реалізовуватися в екологічно уразливих районах. Українське законодавство чітко не виділяє категорій діяльності, для яких необхідне виконання ЕО. Воно передбачає, що при проведенні ОВНС потенційні впливи на довкілля будь-якого виду діяльності повинні розглядатися для того, щоб максимально зменшити негативний вплив проекту.

Українські процедури проведення ОВНС і ДЕЕ ґрунтуються на принципі презумпції потенційної екологічної небезпеки планованої господарської діяльності, (будь-яка планована діяльність є об'єктом ЕО). Українське законодавство не дає чітких вказівок і критеріїв стосовно ступеня деталізації ОВНС (на практиці щодо видів діяльності, які навряд чи можуть завдати

серйозної шкоди навколишньому середовищу, може застосовуватися спрощена процедура проведення ОВНС). На відміну від українського законодавства ЄБРР надає перелік видів діяльності, що вимагають проведення АЕВ (діляться на категорії А, В, С залежно від значимості їх наслідків для довкілля), і ступінь деталізації оцінки, що необхідна для кожної категорії, чітко визначена в екологічних правилах Банку. Між процедурами визначення обсягу ЕО, що передбачені українським законодавством т& правилами ЄБРР і ЄС, істотних відмінностей не спостерігається. Всі вони передбачають здійснення наступних обов'язкових заходів: підготовка висхідної інформації про плановану діяльність (включаючи місце розташування й опис проекту) з визначенням впливу на стан довкілля цієї діяльності та вивчення раніше зібраних даних; визначення недоліків у висхідних даних; інформування громадськості про плановану діяльність; підготовка і проведення громадських слухань; підготовка звіту про результати громадських слухань; розробка технічного завдання на виконання екологічної оцінки. Звіт з АЕВ (і український том ОВНС) повинен готуватися відповідно до Технічного завдання, підготовленого на етапі визначення обсягу АЕВ. Типовий зміст і формат Звіту з АЕВ і розділу з ОВНС різняться небагато. Проте відмінності в практиці підготовки звітів з ОВНС мають важливе значення. Зокрема, не всі українські проекти розробляються за участі громадськості, оскільки процедура її участі недостатньо розвинена, а іноді повністю ігнорується. Остаточне рішення відносно планованої діяльності є заключним етапом процедури проведення АЕВ відповідно вимог ЄБРР. За українським законодавством це рішення приймається при проведенні ДЕЕ, яка йде за ОВНС, що робить процес ЕО більш бюрократичним. Відповідно до вимог ЄБРР повинні дотримуватися всі встановлені вимоги у частині проведення громадських слухань, що діють у країні проекту. Окрім цього, замовники повинні дотримуватися інструкцій Банку щодо участі громадськості й поширення інформації. При виявленні на будь-якому з етапів спорудження об'єктів додаткових чинників, що призводять до зниження рівня безпеки, погіршення стану довкілля чи тягнуть за собою інші несприятливі наслідки, державний орган, який прийняв рішення про їх спорудження, зобов'язаний скасувати прийняте ним рішення (припинити, чи призупинити будівництва).

Головним результатом екологічної оцінки на будь-якій стадії проходження проекту є облік екологічних чинників у процесі прийняття рішень з планованої діяльності. Інвестором чи розробником приймаються передпроектні й проектні рішення різного рівня, які коректуються згідно проміжних і остаточних результатів ОВНС (наприклад, у підсумку порівняльного аналізу альтернативних рішень тощо). Рішення про можливості здійснення планованої діяльності в цілому у тому вигляді, який запропонований ініціатором діяльності, завжди приймається державним органом, нерідко у формі видачі відповідного дозволу (в Україні - на основі рішення ДЕЕ). Це рішення представляє компроміс - крапку всередині трикутника у координатах: "витрати на реалізацію проекту"; "компенсація збитку довкілля"; "розвиток соціальної сфери". Компроміс може бути досягнутий не тільки шляхом оптимізації еколого-економічних аспектів, але й при обліку позитивних змін у соціальній сфері, тобто здійснення проекту, пов'язаного зі значним впливом довкілля, але який сприяє вирішенню важливої соціальної проблеми, може бути визнано доцільним. Фундаментальною вимогою є положення про те, що загальне рішення про здійснення планованої діяльності не може бути прийняте до того, як ОВНС буде підготовлений і переданий органам, що відповідальні за прийняття такого рішення. ЦІ органи повинні враховувати інформацію, що міститься в ОВНС і в додаткових матеріалах екологічного обґрунтування (наприклад, звіт про участь громадськості, який не включений в ОВНС), а також результати контролю якості екологічних оцінок.

Найбільш поширеним формальними методами прийняття рішень є: перевірка відповідності екологічним стандартам; за допомогою цього методу неможливо врахувати унікальні місцеві умови, думки зацікавлених сторін, кумулятивних впливів і впливів, що не регулюються стандартами); аналіз економічної доцільності (екологічні й інші наслідки проекту виражаються у грошовій формі з метою підрахунку "загальної вигоди проекту"; обмеження застосовуваності методу пов'язані з технічною неможливістю розрахувати низку впливів у грошовій формі (наприклад, акустичних) і з труднощами оцінки "ефектів розподілу", внаслідок яких "вигоди" від проекту дістаються одним соціальним групам, а "втрати" несуть інші групи); методи експертної оцінки (застосовуються найширше при наявності явних критеріїв прийняття рішень, проводяться консультації із зацікавленими сторонами, експерти й радники мають відповідну кваліфікацію і досвід, а ухвалені рішення підтверджуються формальним обґрунтуванням).

У багатьох національних системах ЕО вимагається оприлюднення рішення, чинників і міркувань, покладених у його основу. Цей прес-реліз включає: виклад рішення; перелік врахованих альтернатив із зазначенням оптимального варіанта; соціальні, екологічні й економічні чинники, які розглядалися у процесі ухвалення рішення; короткий опис запланованих природоохоронних заходів зі зменшення І запобігання впливу. Європейська директива з ЕО вимагає враховувати матеріали ОВНС у процедурі видачі дозволу на здійснення планованої діяльності. Орган, що приймає рішення, повинен проінформувати громадськість про зміст рішення і прикладених до нього умов, причинах і міркуваннях, покладених в основу рішення та заходах зі зменшення І запобігання впливу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Питання оцінки впливу на навколишнє середовище» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка впливу на навколишнє середовище“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • АНТРОПОГЕННІ ПРОБЛЕМИ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ

  • Галузеві та регіональні екологічні проблеми

  • Проблеми збереження біорізноманіття

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Українське екологічне законодавство

  • Порівняння й адаптація екологічного законодавства України до чинного в ЄС

  • СПОСТЕРЕЖЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ

  • Державний екологічний моніторинг в Україні

  • Принципи створення експертно-інформаційних систем для цілей ОВНС

  • Екологічне нормування та елементи системи управління охороною довкілля

  • Принципи екололого-економічної оцінки виробництва

  • ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТІВ І ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Практичні методи екологічного захисту в ТЕО проектів

  • Елементи системи управління охороною навколишнього середовища на підприємствах

  • Процедури екологічного супроводу планованої господарської діяльності

  • Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на навколишнє середовище

  • СКЛАДОВІ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Оцінка впливу на навколишнє середовище
  • Державна та громадська екологічна експертиза

  • Державний контроль за виконанням вимог екологічної оцінки

  • ВИСНОВКИ