СИСТЕМА ПРАВИЛ І СТАНДАРТІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ

Екологічна етика

• в) прямі внутрішні обмеження (хвороби, отрути, що можна проковтнути, і т. ін.);

• г) непрямі внутрішні обмеження (слабкість, недієздатність внаслідок пошкодження органів або м'язів).

Поняття свободи передбачає також дати можливість диким живим істотам жити на волі. Під волею у цьому розумінні мається на увазі не відсутність обмежень, а просто можливість вести існування у натуральному, природному стані. Стосовно індивідуальних організмів, то це зобов'язання вимагає утримуватися від їх лову і вилучення з природного середовища проживання, як би добре ми надалі не поводилися з ними. "Ми порушуємо принцип невтручання, навіть коли "рятуємо" тварин від природної небезпеки або відновлюємо їх здоров'я, коли вони захворіють у природному середовищі проживання. Це зобов'язання, однак, не порушується, якщо ми здійснюємо подібні акції з наміром повернути тварину назад у природу", – пише П. Тейлор[2].

Якщо, наприклад, ми викопуємо молоді дерева, вилучаючи їх з природної екосистеми, і пересаджуємо в культурний ландшафт, ми порушуємо принцип невтручання, якщо навіть ми надалі добре доглядаємо за ними, що дозволяє їм бути здоровіше і жити довше, ніж вони жили б у природних умовах. Ми вчинили зло, не давши їм можливість прожити своє життя на волі. У всіх подібних ситуаціях ми втручаємося в життя природного світу і перериваємо існування організму як дикої істоти. При цьому не має значення, що наше поводження з ними може зробити їх міцнішими, сприяти їх зростанню, підвищити їх шанс на довге, здорове життя. Порушуючи статус диких істот, наше втручання у їх життя означає заперечення їх природної свободи.

Проте ще більшу важливість має обов'язок невтручання у свободу популяцій цілих видів, біотичних співтовариств та екосистем. Заборона на втручання у їх життя означає, що ми зобов'язані не намагатися маніпулювати, "управляти" природними екосистемами, контролювати, змінювати їх або будь-яким іншим способом втручатися в їх нормальне функціонування.

Для будь-якого виду або екосистеми свобода – це відсутність людського втручання в які б то не було природні процеси, аналогічні законам природи. Разом з тим спроби врятувати рідкісні види або відновити екологічну стійкість екосистем, порушену людською діяльністю у минулому, – можуть бути визнані екоетично правильними.

З іншого боку, навіть якщо ціла екосистема серйозно постраждає від якої-небудь природної катастрофи (землетрус, пожежа від блискавки, виверження вулкана, повінь, тривала засуха), наш обов'язок зобов'язує нас не намагатися виправити становище.

Така загальна стратегія принципу невтручання є суттю нейтралітету, неупередженості. Наша етична позиція по відношенню до природи означає, що ми визнаємо самодостатність природного світу для підтримки власного стійкого порядку речей протягом (тимчасового і просторового) життя на Землі. Цей підхід діаметрально протилежний антропоцентричному погляду на природу як на великий шматок власності, яким ми можемо користуватися на свій розсуд.

Етично ставитися до природних екосистем, видів та особин живих істот, до всього процесу еволюції – означає вірити, що в природі все відбувається правильно і що природа не знає помилок.

Принцип невтручання також зобов'язує людей залишатися неупередженими у ставленні до всіх видів живих істот і не віддавати переваги одним видам перед іншими, намагаючись втручатися від імені своїх улюбленців. Особливо це стосується реакції людей на відносини "хижак – жертва" у дикій природі. У заповідниках принцип невтручання трансформується у принцип "бездіяльності" у ставленні до заповідної природи.

III. ПРИНЦИП ПОРЯДНОСТІ, ВІРНОСТІ (БУДЬ ПОРЯДНИМ)

Цей принцип торкається лише людської поведінки по відношенню до окремих тварин, що перебувають у дикій природі, які можуть бути обдурені або зраджені людьми. Під цей принцип підпадають зобов'язання не порушувати довіри, що надається нам дикими тваринами, не одурювати, не вводити в оману жодної тварини. Хоча ми не можемо мати взаємних домовленостей з дикими тваринами, ми можемо поступати так, щоб викликати їх довір'я до нас.

Самими явними і поширеними прикладами порушення цього принципу є любительське полювання і рибалка. Найістотніше тут – обман тварини з метою завдати їй шкоди. (Проте якщо полювання і рибалка є засобом виживання людини – тоді вони можуть вважатися морально виправданими). Морально виправданим може також вважатися лов рідкісних тварин з метою їх порятунку від зникнення. У цьому випадку з них не отримують користь, а дають їм можливість продовжувати благополучне існування як вільних істот. Все викладене вище стосується і домашніх тварин.

IV. ПРИНЦИП ДОТРИМАННЯ ПРАВ ПРИРОДИ (ДОТРИМУЙСЯ ПРАВА ПРИРОДИ)

Цей принцип оснований на визнанні і повазі до прав природи (див. гл. 2 § 3 "Права природи").

V. ПРИНЦИП СПРАВЕДЛИВОГО ВІДШКОДУВАННЯ (КОМПЕНСУЙ ЗБИТОК).

Якщо людина порушує який-небудь із наведених вище чотирьох екоетичних принципів, вона чинить несправедливість. Така дія порушує рівновагу між людством і природою, завдає природі шкоди, і на людину, що зробила цю дію, накладається певне зобов'язання. Це зобов'язання, що передбачається екологічною етикою, називається принципом справедливого відшкодування. У всіх випадках компенсаційні заходи набувають форми того або іншого сприяння або захисту блага (добра) живих істот або екосистем. Людина, що заподіяла зло якому-небудь природному об'єкту, що є моральним суб'єктом, зобов'язана принести благо, яке компенсує завданий збиток або цьому, або спорідненому, або якому- небудь іншому моральному суб'єкту. Чим більше завданий збиток, тим більша потрібна компенсація для виконання моральних зобов'язань.

Найбільш часто вживані способи відшкодування збитку – створення заповідників і заказників, розведення рідкісних видів, відновлення порушеної якості навколишнього середовища, допомога тваринам і рослинам, ослабленим або травмованим у результаті людської діяльності, в отриманні ними колишнього здорового стану.

Пріоритетність екоетичних принципів

Принципи, які ми проаналізували, пропонують п'ять моральних вимог щодо вибору поведінки. Самі по собі вони не диктують особистості, що їй потрібно робити в конкретній ситуації, а тільки визначають ті характеристики дій, які можуть вважатися як морально обґрунтовані.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СИСТЕМА ПРАВИЛ І СТАНДАРТІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.