Правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість

Екологічна етика

• що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування;

• у період розмноження, виховання потомства, а у випадку з мігруючими видами – під час їх повернення до місць розмноження;

• вагітних самок;

• дитинчат, не здатних до самостійного існування;

• при переправі наземних тварин через водоймища;

• у заповідниках, національних природних парках та регіональних ландшафтних парках для наукових, екопросвітницьких цілей без відповідних етичних експертиз.

Забороняється полювання у формі видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, передсмертні агонії тварин, використання при цьому інших тварин для умертвіння диких тварин. Також забороняється використання тварин із заподіянням їм страждань як живої приманки при полюванні, вилові та інших формах добування диких тварин.

Органи державної влади не завжди дотримуються зазначених вимог, коли мова йде про так званих "хижих та шкідливих тварин". Господарський суд міста Києва розглядав позовні вимоги Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ" та Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" до Держкомлісгоспу України про визнання протиправним та скасування окремих положень наказу "Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин"[1], а саме: у п. 2 Положення "(незалежно від статі і віку)" та п. 3[2].

Заявлений позов позивачі обґрунтовували таким. Неправомірним у п. 2 наказу є положення "(незалежно від статі і віку)", оскільки у ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" встановлено обмеження за віком та статтю (за певних умов) на добування вовка шляхом визначення випадків, коли таке добування забороняється, а саме: обмеження за статтю (за певних умов): забороняється добування вовка "у період розмноження, виховання потомства, а у випадках з мігруючими видами – під час їх повернення до місць розмноження; вагітних самок"; обмеження за віком: забороняється добування "дитинчат, не здатних до самостійного існування".

Щодо п. 3 наказу, то він повністю неправомірний, оскільки дозволяє отримувати винагороду за добутого вовка незалежно від статі чи віку, а також того, добутий цей вовк правомірно чи ні, бо умовами отримання винагороди за добутого вовка є лише пред'явлення мисливцем в державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки-підтвердження мисливствознавця в районі, або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливствознавцю в районі. Цей пункт діє в той час, коли в ч. 5 ст. 42 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання" закріплено, що збут незаконно добутої продукції полювання є порушенням законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, за яке винні особи несуть юридичну відповідальність, а згідно з ч. 5 ст. 42 Закону, незаконно добуті тварини, тобто і вовк, чи виготовлена з них продукція, а також знаряддя правопорушень піддягають конфіскації в установленому законодавством порядку, тобто вилученню без відшкодування.

Таким чином, спірні пункти наказу відповідача не відповідають вказаним нормам законів України, які мають вищу юридичну силу.

Держкомлісгосп України заперечив проти задоволення позову позивача з огляду на таке. Як випливає зі ст. 33 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання", вовк є хижою шкідливою твариною, добування вовків дозволяється проводити протягом року. У ст. 19 цього Закону встановлено строки полювання на той чи інший вид мисливських тварин. Стосовно вовка такі строки не встановлено. Отже, Закон не розглядає добування вовків, як полювання на нього. Ці дії є регулюванням чисельності хижих та шкідливих тварин.

Стаття 16 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" допускає проводити регулювання чисельності диких тварин методами евтаназії. Вказаний Закон не робить застережень щодо статі, віку та термінів при проведенні заходів з регулювання чисельності диких тварин. Отже, на здійснення заходів з регулювання чисельності диких тварин не поширюються вимоги ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Відповідно до п. З зазначеного наказу умовою виплати винагороди за знищеного вовка є пред'явлення мисливцем у державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки- підтвердження мисливознавця в районі або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливознавцю в районі.

Господарський суд міста Києва у своїй постанові, зокрема, зазначив, що відповідно до преамбули ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства. Згідно з п. З Прикінцевих положень ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" КМ України має протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" дія цього Закону поширюється, в тому числі на мисливство, мисливське господарство, рибальство, а ст. 20 забороняє полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин: що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування; у період розмноження, виховання потомства...

Вказаними нормами передбачена заборона на добування, в тому числі полювання, мисливських тварин, що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування, вагітних самок, дитинчат, не здатних до самостійного існування. Отже, вказаною нормою встановлені обмеження на добування, в тому числі полювання, мисливських тварин за статтю та віком.

Як було встановлено судом, 16.12.1997 р. Держкомлісгоспом України був прийнятий відповідний наказ, п. 2 якого була встановлена винагорода за знищення вовка незалежно від його статі та віку в розмірі 100 грн за голову. Потім наступним наказом у п. 2 спірного наказу слово "знищення" було замінено словом "добування".

Таким чином, п. 2 спірного наказу Держкомлісгоспу України в частині слів "незалежно від віку та статі" суперечить ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Отже, вказана норма забороняє не лише полювання, а взагалі добування мисливських тварин, в тому числі вовка, які за статтю та віком належать до вказаних категорій тварин.

Отже, спірний наказ передбачає саме добування вовка, а не регулювання його чисельності, а тому на спірні правовідносини поширюється норма ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість“ на сторінці 2. Приємного читання.