Розділ 7 ГЛОБАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ (ВЧЕННЯ ПРО БІОСФЕРУ)

Людина у всіх ЇЇ проявах становить певну закономірну частину будови біосфери.

"Вибух" наукової думки в XX ст. підготовлений усім минулим біосфери і має глибинні корені. Цивілізація "культурного людства", — оскільки воно є формою організації нової геологічної сили, створеної у біосфері, — не може перериватися і знищитися, оскільки це велике природне явище, яке відповідає історично, точніше — геологічно, встановленій організованості біосфери.

Ці ідеї покладені в основу закону ноосфери В.І. Вернадського: "Біосфера неминуче перетвориться в ноосферу, тобто сферу, де людський розум відіграватиме домінуючу роль в розвитку системи "людина — природа".

Розглядаючи людину і біосферу як єдине органічне ціле, В.І. Вернадський пов'язував злети в історії цивілізації з народженням біосферою можливостей, здатних робити прориви в її території: через століття повторюються періоди, коли згромаджуються в одному або небагатьох поколіннях, в одній або багатьох країнах багато обдарованих особистостей, розуми яких створюють силу, що змінює біосферу. Розквіт стародавніх цивілізацій Китаю та Індії, Еллади та Риму, італійське Відродження, промислова революція середини XIX і науково-технічна революція середини XX ст. є підтвердженням думок вченого.

Варто зауважити, що ідея ноосфери стала швидко захоплювати екологічне мислення. В 1948 р. американський біогео-хімік Хатчинсон в одній зі своїх статей наголошував: "Еколог має довести, що догляд за біосферою і підтримка її в доброму стані є такою ж цікавою і важливою справою, як ремонт власного радіоприймача чи автомобіля".

Цілковите домінування людини над природою неможливе; воно не було б ні міцним, ні стабільним, оскільки людина — дуже залежний хижак, який займає надто "високе" місце у кормовому ланцюгу. Було б куди краще, якби людина усвідомила, що існує певна екологічна залежність, в умовах якої вона має сприймати світ із багатьма іншими організмами, замість того, щоб дивитися на кожний квадратний сантиметр як на можливе джерело їжі і благополуччя або як на місце, де можна спорудити щось штучне (Ю. Одум). Якщо поведінка людини насправді "розумна", то природно, що людина має:

вивчити і зрозуміти форму власного популяційного росту;

визначити кількісно оптимальні розміри і конфігурації населення в зв'язку з ємністю даної галузі, що дає змогу їй бути готовою до прийняття "культурноїреґуляції" там, де природна регуляція не діє.

Діалектична взаємодія суспільства і біосфери в ході історичного прогресу людства поступово перетворюється на управління спочатку окремими елементами біосфери, потім її частинами і, нарешті, всією біосферою у планетарному масштабі. До практичного розв'язання останнього завдання людству ще далеко, але в теоретичному плані воно актуальне вже тепер.

Без знання законів функціонування і розвитку екосистем неможливий перехід від стихійного впливу людини на біосферу до свідомого керування нею.

Теоретична думка, як бачимо, націлена не на руйнування, а на збереження середовища життя людини, котра, як розумна істота, навряд чи погодиться піти на самознищення.

Тому наш час планетарних потрясінь є й часом становлення екологічної самосвідомості людини. М.К. Реріх (1874—1947), який вмів відчувати природу планети усім єством, зауважив, що, на жаль, міркування ощадливого ставлення до природи не можна ні нав'язати, ні прищепити силою; лише саме по собі воно може ввійти в ужиток кожного і стати непомітним, але надмірним стимулом творчості. В цих словах закладена величезна сила творення розумної біосфери — ноосфери. 1 про це мають дбати як послідовники матеріаліста В.І. Бернадського, так і послідовники ідеаліста П.Тайяра де Шардена.

Питання для самоперевірки

Який вік біосфери згідно із сучасними дослідженнями?

1. 10 млрд років.

2. 5 млрд років.

3. З млрд років.

4. 1 млрд років.

5. Правильна відповідь відсутня.

Які чинники зумовили і супроводжували еволюцію біосфери?