Розділ «ЧАСТИНА 5. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА»

Таблиця 17.37. Металовідходи в металообробці (тис. т)

В цілому розвиток наукомістких виробництв, впровадження у виробництво складної техніки (ЕОМ, нові засоби зв’язку, лазери) потребують меншою мірою використання матеріалів і більшою мірою - кваліфікованої праці.

Підвищення якості і сортаменту чорних металів, витиснення пластмасами, керамікою, композитами й іншими замінниками кольорових металів, впровадження прогресивних технологій (ковальсько-пресове устаткування замість ріжучого, безупинне розливання сталі, порошкова металургія). Наприклад, заміна в автомобілебудуванні деталей із литого чавуну на штамповані забезпечують зменшення витрати металу на 30%.

Впровадження порошкової металургії/одержання виробів із металевих порошків дозволило знизити витрати при виробництві стрілецького озброєння й в авіабудуванні на 40%.

За останні ЗО років подвоїлося споживання пластмас у будівництві. В електроніці, оптиці, хімічній промисловості та інших галузях ширше використовується кераміка.

Величезна кількість міді заощаджується при впровадженні прин ці і ново нових засобів зв’язку за допомогою лазерів і на базі волоконної оптики.

Раціональне використання водних ресурсів. У давнину первісна людина використовувала менш ніж 20 л води на добу, у XIX сторіччі - 40-60 л, зараз у розвинених країнах - 200 - 300 л. Плюс стільки ж на промислові потреби й у 2 рази більше - на сільське господарство.

В даний час на кожного міського мешканця по стандарту потрібно 300 - 400 л води в день, із них усього 3,5- 5 л - для питних потреб.

Таблиця 17.3.8. Використання свіжої питної води в Україні (включаючи і морську), млн м3

У розрахунку на душу населення в Україні в 1985 році використовувалося 583 м3, у тому числі питної 90 ма в 2001 році ця цифра склала відповідно: 251 м3 і 63 м’ Обсяг оборотного і повторного водокористування в 1985 році склав 59020 м1 (78%), а в 2001 р-4133м:і (85%).

Якщо шляхом економії води стане можливим скоротити її споживання на 10%, то в масштабі країни економія тільки поточних витрат може скласти 400 млн. гри/рік. При переведенні на технічне водопостачання тільки частини промисловості може вивільнитися до 10 -20 % питної води.

Слабко мінералізовану воду використовують для зрошення в США, Ізраїлі, Італії. В Іспанії ще на початку XVIII сторіччя ченці побудували зрошувальну систему з забором води з моря для поливу винограду, томатів, яблук, овочів і кукурудзи.

В Аксу (Форт-Шевченко) у 1850 р. був закладений фруктовий сад, зрошуваний водою Каспійського моря. А місцеві жителі відвіку застосовували морську воду для поливу баштанних культур.

Морська вода із ступенем мінералізації не більше 4-6 г/л може використовуватися для зрошення і містить у більшій кількості, ніж звичайна прісна вода, мікроелементів, органічних речовин, багата мікрофлорою, насичена киснем.

Морська вода може знайти застосування в декоративному садівництві, а також при вирощуваній лісосмуг із декоративних деревних і чагарникових насаджень на узбережжі морів. Найбільш перспективні для зрошення акація, тамариск, гранат, ельдарська сосна. З кормових культур можна вирощувати цукровий буряк, люцерну.

Морську воду також використовують для зрошення пасовищ, що збільшує їхню продуктивність на 60%. Морську воду можна використовувати для промивання засолених ґрунтів. При цьому солоність ґрунту зменшується в 3-4 рази, а кількість хлору - у 5 разів. Це дає можливість залучити до господарського обігу непридатні землі і збільшити валовий збір сільськогосподарських культур.

У промисловості морська вола може також широко використовуватися. В США морська вода складає 20% у загальному балансі водокористування (в У кр< ПНІ — 1 Лі ).УСША до 2010 року тільки в теплоенергетиці морське водопостачання повинно зрости до 60%. Частіше усього морська вода використовується в системах охолодження приморських ТЕС і АЕС у Японії, Франції, країнах Близького Сходу.

В Україні з загальної кількості споживаної води на промислові потреби витрачається 30-50%, хоча цей показник повинен складати 25%. У результаті середня витрата води на одного працюючого в 1,5-2 рази вище, ніж середньодобове споживання води населенням.

При цьому вода питної якості не завжди використовується раціонально. Основний обсяг її витрачається на допоміжні потреби: охолодження - 70%, мийку і промивання 15%, транспортування - 5% і лише 10% - у якості сировини для виготовлення продукції.

В Україні морське водопостачання подане підприємствами чорної металургії, теплоенергетики, машинобудування, нафтопереробки, хімічної і харчової промисловості в Одесі, Маріуполі, Севастополі, Керчі і Бердянську.