Розділ 1 СУЧАСНА ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ ТА ГОЛОВНІ ЕКОГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНІ

- зона екологічної небезпеки – територія, в межах якої систематично порушуються екологічні норми та регламенти, виявляються ознаки деградації компонентів природного середовища, в окремих групах населення рівень екологічних захворювань вищий, ніж середньостатистичний по краю, області, місту тощо;

- зона екологічної кризи — це територія, в межах якої відбувається деградація основних екосистем, природні ресурси перебувають на межі виснаження, демографічні та медико-екологічні показники систематично зменшуються порівняно із середньостатистичними по республіці, округу, області, регіону.

Оцінювання екологічних ситуацій має здійснюватися з урахуванням типів природно-господарських систем та охоронних територій; у кожній з них цей процес відбувається за різними критеріями (табл. 1.1).

Цікавим є те, що екологічну ситуацію не можна оцінювати справді глибоко в межах лише одного або навіть декількох типів територій. Тільки аналіз даних на всіх територіях (тобто в межах якогось збалансованого за просторовим сполученням регіону) дає змогу оцінити ситуацію в цілому, що пов'язано з дією ефекту компенсації. Наприклад, важлива площа лісів не лише в межах зеленої зони міста, а й за її межами, що знаходяться досить близько від міста. Стан міського середовища неможливо визначити, не розглядаючи місто у взаємодії з усіма територіями, які утворюють його екологічний простір. До нього належать не тільки приміські території, а й ті, що розташовані на великій відстані, особливо з боку переважаючих вітрів.

Таблиця 1.1. Співвідношення функцій природно-господарських систем і вимог суб'єктних умов

У процесі оцінювання екологічної ситуації важливо враховувати, чи є вона успадкованою, чи виникла внаслідок події, яка відбулася. Важливо також простежити, як змінюється ситуація: погіршується чи покращується. Тому під час такого оцінювання потрібно враховувати багато факторів, зокрема*20:

*20: {Гавриленко О.П. Основи екології та безпеки життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Ніка-Центр, 2004. – С. 21-22.}

— тип природно-господарської системи, У кожному з них формуються різні об'єктно-суб'єктні відносини, мають місце свої пріоритети, використовуються різні критерії оцінювання та екологічні показники;

— тип діяльності (будівельна, рекреаційна, сільськогосподарська, медична тощо). Враховуючи тип діяльності, додатково збільшується різноманіття оцінок, критеріїв та пріоритетів;

— просторовий рівень розглядання. Зміна рівнів зумовлює зміну сукупності екологічних показників, рангу геосистем, які аналізуються, та операційних територіальних одиниць;

— часовий рівень розглядання. Зміна часових рівнів призводить до зміни набору показників, що випливає з характеру геосистемних взаємодій у кожному часовому інтервалі;

— ступінь стійкості ландшафтних систем. Для ландшафту, що характеризується слабкими відновлювальними ознаками, не властиві ті самі навантаження, що й для ландшафту з високими регулювальними властивостями. Звичайно, одне й те саме екологічне навантаження (наприклад, рівень забруднення) більш негативно вплине на ландшафт зі слабкою стійкістю.

1.2.1. Надзвичайні екологічні ситуації та екологічний ризик

Особливу роль у житті людини відіграють надзвичайні ситуації, що виникають під час стихійних лих або техногенних катастроф. Разом із соціальними та економічними збитками надзвичайні ситуації завдають також екологічної шкоди, що відображається в руйнуванні й деградації природних систем, забрудненні повітря, водойм і ґрунтів. У результаті виникають надзвичайні екологічні ситуації. Надзвичайні екологічні ситуації — ті ситуації, що виникають унаслідок раптових природних лих або техногенних аварій і супроводжуються великими збитками. Характерними особливостями цих ситуацій є велика гострота прояву, значні відхилення показників навколишнього середовища від норми (перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) забруднювальних речовин у сотні, тисячі й навіть десятки тисяч разів); ураганні швидкості вітру; затоплення селітебних територій (населених пунктів); виникнення катастрофічних селевих потоків та ін.

Звичайно, такі відхилення тривають недовго — години, дні, десятки днів, іноді більше. Потім ступінь гостроти екологічного стану зменшується, хоча може залишатися досить високим. Отже, поняття надзвичайна екологічна ситуація та катастрофічна екологічна ситуація розрізняються тим, що перша триває порівняно недовго, але настає раптово та характеризується виключно високими відхиленнями стану навколишнього середовища від норми, а друга — досить тривала (як правило, роки), але має меншу гостроту прояву.

Надзвичайна ситуація за певних обставин може перетворитися на катастрофічну. Наприклад, ситуація у Чорнобильській зоні. Протягом майже місяця радіаційна обстановка в Чорнобилі була надзвичайною. Після спорудження саркофага викиди радіоактивних елементів різко зменшилися, але забруднення до того часу охопило великі території. Таке високе радіаційне забруднення продовжується вже понад два десятиріччя. За оцінкою спеціалістів, екологічна ситуація в Чорнобильській зоні є катастрофічною.

Таким чином, надзвичайні екологічні ситуації відображаються у порушенні нормального функціонування природних і природно-антропогенних систем, пов'язаних із раптовими природними або техногенними впливами (стихійні лиха, катастрофи, аварії), що супроводжуються соціальними, економічними та екологічними збитками і потребують для ліквідації особливих управлінських рішень (рис. 1.2). Збитки виявляються у загибелі та пораненні людей, погіршенні їх здоров'я, руйнуванні матеріальних об'єктів, структури природних і природно-антропогенних систем, втраті їх природно-ресурсного і екологічного потенціалу. Довготривала надзвичайна ситуація зумовлює формування зони екологічної катастрофи або екологічного лиха.

Надзвичайні екологічні ситуації виникають унаслідок дії трьох основних груп факторів:

— свідомого руйнування природного середовища, походження техніки, погіршення становища економічних об'єктів під час війн і диверсійних актів;

— руйнівних катастроф, які виникають у зв'язку з некомпетентними та помилковими технічними рішеннями (наприклад, Чорнобильська аварія);