– між приголосними, що закінчують і починають слово, використовують у (уві) та і, напр.: був у брата, прийшов і переміг, бачив уві сні;
– після голосного перед приголосним звуком (сполученням приголосних звуків) виступають в та й, напр.: була в брата (школі), прийшла й побачила (спитала). Прийменник у вживають лише тоді, коли наступце слово починається звуком [в], [ф], напр.: була у відпустці, прийшла у ваш дім, вся у фарбах.
Аналогічні правила діють щодо початкових звуків [в], [й] слів, якщо чергування їх зі звуками [у], [і] не впливає на зміну значення слова (вправа -управа, вроки -уроки), напр.: прийшов учитель але прийшла вчителька, хотів іти але хотіла йти, знав увесь твір але зібралася вся родина. Сполучник І поєднує слова з протилежним значенням, напр.: любов_[ ненависть, війна_[мир, теорія і практика.
• після приголосного перед голосним вживають прийменник в, напр.: зустріч в, ефірі. Сполучник і у такій позиції заміняє його фонетичний варіант та, напр.: політолог та економіст (політологи та економісти).
• 2. Поява голосного звука [і] у префіксах та прийменниках у випадку збігу наступних приголосних, пор.: з тобою але зі мною, із звуків, надходити але надійшов, збити але зібрати.
• 3. Чергування часток ж - же, б - би, хоч - хоча, ще - іще, сь - ся, напр.: він же знав але вона ж прийшла, хоча б раз але хоч би раз, здавався смішним але здавалась нав 'язливою.
• 4. Уживання паралельних морфологічних форм: іменників у формі давального відмінка {ректорові-ректору), дієслів (читати - читать, ходімо - ходім), прислівників (знов -знову, по-українськи - по-українському, більш - більше), займенників (тому - тім), числівників (одному - однім), прикметників (зеленому - зеленім).
• 5. Спрощення в групах приголосних як фонетичне явище, пов 'яза-не із втратою одного із звуків у групах приголосних, які фіксує сучасний український правопис:
стн - сн: пристрасть - пристрасний стл - сл: щастя - щасливий здн - зн: проїзд - проїзний жди - жн: тиждень - тижневий
Українській мові властиве також спрощення, яке відбувається в групах приголосних лише в усному мовленні та не засвідчене на письмі: |стч] - (шч]: невістчин
|нтс'к| - [н'с'к]: студентський [стс'к] - Іс'к]: туристський |стс] - [с:]: шістсот
[стн] - [сн]: шістнадцять
• 6. Вставляння голосних [о], [е] між приголосними, напр.: сосон або сосен, вікон, весен чи приголосних [в], [й] між голосними, напр.: павук, геро[йі]ка.
• 7. Додавання приставних звуків [і], [г], [в] на початку слова, напр.: іржа, імла, ігор, вузол, вулиця - пор. рос. ржа, мла, узел, улица.
• 8. Добір і розташування слів у реченні, тексті.
Треба дбати, щоб на межі слів у реченні не виникали немилозвучні збіги звуків чи складів, напр.: ці цікаві розповіді - ці розповіді цікаві.
Не слід допускати римування слів у прозі, напр.: любов людини до батьківщини - любов людини до рідної землі.
Уникати набридливого повторення однакових чи близьких за вимовою звуків, звукосполучень та слів. Наприклад, у реченні Треба стимулювати самостійність, скромність, людяність, принциповість нагнітається звук [с]. У художній літературі звукові повтори служать певним стилістичним прийомом (алітерація, асонанс, анафора, епіфора тощо), напр.:
Осінній день, осінній день, осінній/
О синій день, о синій день, о синій!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова професійного спілкування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2 КУЛЬТУРА УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ“ на сторінці 7. Приємного читання.
