Прикметник у професійному мовленні

Українська мова професійного спілкування

Прикметник - це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка.

Ознака предмета, названа прикметником, може бути безпосередньою або вираженою через стосунок до інших предметів, осіб, явищ, дій, станів, кількості, обставинної ознаки.

Відповідно до значення прикметники поділяють на три розряди -якісні, відносні, присвійні.

Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов'язану з називанням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніх властивостей предмета, напр.: синій, малий, солодкий, лисий, спокійний.

Вона може бути градуйована за інтенсивністю, напр.: синій-синюватий, пресиній, важливий - надважливий, великий - завеликий; несказанний, нездоланний, неоціненний, незліченний чи синій-синій тощо.

Мовець може передавати своє особливе емоційне ставлення до якості предмета за допомогою специфічних суфіксів згрубілості та пестливості (-ЄЗН-, -елезн-, -УЩ-/-ЮЩ-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та ін.), напр.: довгий - довжелезний, синій - синенький, синесенький; тонкий - тоненький, тонюсінький.

Спеціальними засобами вираження міри вияву порівнювальної ознаки є форми ступенів порівняння.

Ступені порівняння - це граматична категорія прикметників, яка ґрунтується на протиставленні форм якісних прикметників, які називають ознаку, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з такою самою ознакою в іншому предметі чи в тому самому предметі, але в різні періоди його розвитку.

Розрізняють два ступені порівняння - вищий та найвищий, кожен з яких має просту та складену форми вираження:

1. Проста форма вищого ступеня твориться від основи якісного прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-, вибір яких зумовлений законами милозвучності, пор.: дорогий - дорожчий, але теплий-тепліший. Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за допомогою обох суфіксів, які є носіями різних семантичних відтінків, пор.: рідші випадки /рідкіша олія, товща дошка / товстіша людина, але варіантними є форми старший і старіший, тихший і тихіший.

Окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від іншої основи, напр.: гарний - кращий і ліпший, поганий - гірший, великий - більший. Процес творення простої форми прикметників за допомогою суфікса -ш від іменників з кінцевими приголосними г, з, ж, с супроводжується чергуванням (суфікси -к, -ок при цьому усікають-ся), напр.: дорогий - дорожчий, близький - ближчий, дужий - дужчий, високий - вищий.

Додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня твориться проста форма найвищого ступеня порівняння, напр.: дорожчий - найдорожчий, тепліший - найтепліший, кращий - найкращий, гірший - найгірший, більший - найбільший. Для підсилення якості вживають частки що-, як-, напр.: якнайкращий, щонайкращий, щояк-найкращий.

2. Складена форма вищого ступеня твориться додаванням слів більш або менш до прикметника, напр.: більш (менш) дорогий, більш (менш) теплий, більш (менш) гарний

Для творення найвищого ступеня порівняння використовують слова найбільш (найменш), які додають до форми прикметника, напр.: найбільш (найменш) дорогий, найбільш (найменш) теплий, найбільш (найменш) гарний.

У діловій мові перевагу надають складеній формі ступенів порівняння прикметників.

Треба пам'ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Це залежить від специфіки значення та структури основи. Не мають ступенів порівняння прикметники, які виражають:

• а) абсолютну ознаку, напр.: мертвий, глухий, сліпий;

• б) масть тварин, напр.: чалий, гнідий, буланий, вороний;

• в) неповний вияв ознаки, напр.: темнуватий, білявий, зеленавий;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова професійного спілкування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прикметник у професійному мовленні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Комунікативна функція

  • Пізнавальна функція

  • Місце української мови серед інших мов світу. З історії становлення та розвитку української мови

  • Українська національна та літературна мова. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі

  • Основні ознаки літературно? мови

  • Розділ 1. УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В АСПЕКТІ ТЕОРІЇ СТИЛІВ ТА КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

  • Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення

  • Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури

  • Розділ 2 КУЛЬТУРА УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ

  • Види і жанри усного професійного мовлення

  • Український мовленнєвий етикет

  • Розділ 3 ЛЕКСИЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

  • Термін у системі професійного мовлення

  • Синоніми

  • Омоніми

  • Пароніми в діловому мовленні

  • Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів

  • Розділ 4 МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

  • Прикметник у професійному мовленні
  • Відмінювання прикметників

  • Норми вживання числівника в професійному мовленні

  • Особливості сполучуваності числівників з іменниками

  • Займенник у діловому мовленні

  • Дієслово в діловому мовленні

  • Розділ 5 СИНТАКСИЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

  • Порядок слів у реченні

  • Однорідні члени речення

  • Координація присудка з підметом

  • Складні випадки керування

  • Розділ 6 ДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ ВИД ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

  • Основні реквізити документа, їхня характеристика

  • Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів

  • Характеристика найуживаніших документів. Вимоги до їх змісту та оформлення

  • Різновиди наукових робіт

  • Розділ І. Основні статистичні оцінки багатофакторного рівняння регресії