Об'єктивні перешкоди контакту оратора і аудиторії

Референтна справа

Організація аудиторії за допомогою збудження в неї певного емоційного стану, як правило, ускладнюється перешкодами при встановленні інформаційного (передавального і сприймаючого) контакту між оратором і аудиторією.

Перешкод існує багато – і суб'єктивних, і об'єктивних.

Суб'єктивні – це такі, виникнення яких залежить від рівня підготовки оратора, знання ним предмета виступу, уміння визначати характеристику аудиторії тощо. Тобто ці перешкоди якби задаються самим оратором, і для того, щоб їх здолати, треба краще готуватися до виступу.

Об'єктивні – це такі, які змінити оратор не може, адже вони походять з наших психологічних властивостей, їх змінити неможливо, можна лише враховувати і знаходити єдино можливі способи організації аудиторії.

Першою з об'єктивних психологічних перешкод є інерція включеності. Це такий стан людини, аудиторії, коли вони ще знаходяться у своїх думках, проблемах і не можуть відразу активно слухати, сприймати виступ оратора. Це означає, що ораторові потрібно звільнити на час виступу свідомість слухачів від тих життєвих обставин, які могли б негативно вплинути на їхнє відношення до одержуваної інформації. Інерція включеності заважає людині переключити увагу на оратора, породжує навіть консерватизм поглядів, може привести і до звуження поля зору.

Друга перешкода – висока швидкість розумової діяльності. Людина думає в 4 рази швидше, ніж викладає свої думки і знання. Коли оратор говорить, інтелект слухачів велику частину часу вільний і може відключатися від промови оратора.

Третя – нестійкість уваги. Увагу може відвернути зовнішність оратора, його голос, манера говорити, оформлення приміщення, звук дверей, що відчиняються, шепотіння тощо.

Четверта перешкода – антипатія до чужих думок. Люди часто звикають до своїх точок зору. Їм зручніше легше додержуватися логіки свого міркування, тому у них утворюється стійке несприйняття точки зору оратора, а іноді це породжує репліки, вигуки й ін. реакцію незгоди.

Які знання допоможуть опанувати ці перешкоди та які існують психологічні і педагогічні прийоми усунення перешкод у психологічній організації аудиторії?

Перш за все, знання того, що можливість стійкого сприйняття без розсіювання уваги не перевищує тридцяти секунд. Тому треба при підготовці до виступу підібрати квантовий викид інформації в аудиторію, суть якого в тому, щоб через визначені часові інтервали пропонувати слухачам нові факти, нетрафаретні висловлення, оригінальну ідею тощо.

Важливо також уміло застосовувати такі педагогічні принципи дидактики, як наочність, систематичність, послідовність, посильність. Для концентрації уваги слухачів необхідно опанувати такі соціально-психологічні способи як зараження, наслідування і навіювання – внутрішні механізми контакту.

Зараження – це несвідома, мимовільна схильність людини до визначеного психологічного стану. Воно здійснюється як передача особистості психічного настрою іншої особистості, що володіє великим емоційні зарядом. При цьому емоційне співпереживання оратора і аудиторії в процесі виступу виступає одночасно і як фон, і як основний пусковий механізм їхнього контакту. Варто підкреслити, що емоційне співпереживання аудиторії викликається в першу чергу самою особистістю оратора. Його зацікавленість, переконаність, емоційний підйом неминуче породжують відповідну емоційну реакцію слухачів, їх мимовільний інтерес до того, що хвилює оратора. У силу цього ставлення оратора до виступу як би стає ставленням до нього аудиторії, що і забезпечує у певній мірі взаєморозуміння і погодженість з обох боків. Чим можна забезпечити зараження? Знанням і використанням найбільш співпадаючих інтересів і настроїв людей, емоційною яскравістю викладу, виразністю прикладів, манерою поведінки оратора.

Складніші справи щодо механізму наслідування, що грало завжди велику роль в історії ідей, смаків, моди, звичаїв. Наслідування – це імітація людиною якихось зовнішніх рис і зразків поведінки, манер, учинків, що характеризуються визначеною раціональною й емоційною спрямованістю. Тобто значення і зараження, і наслідування в тому, щоб забезпечити такий стан аудиторії, коли підсилюється момент єдиного співпереживання слухачів і оратора. А це допомагає кращому засвоєнню інформації.

Навіювання – це словесний вплив особистості на людей. Це такий спосіб комунікативного впливу, що розрахований на некритичне, бездоказове сприйняття інформації. Володіння "ефектом навіювання" припускає знання двох основних груп умов. Перша група пов'язана з тим, кому вселяють, друга – з тим, хто вселяє. Сприйнятливість навіювання залежить від віку, від індивідуальних особливостей людини, її переконань, волі, емоцій і т.ін.

"Ефект навіювання" багато в чому залежить від внутрішнього стану особистості. Одна і та сама людина в один час доже піддатися навіюванню, а в інший – не може. Це трапляється, коли людина стомлена або переживає розгубленість, страх. У такі хвилини треба вміти "перекрити" цей стан і привернути до сприйняття необхідної інформації.

Переконання – логічно обгрунтоване впровадження у свідомість слухачів певних положень. За допомогою переконань можна досягти перебудови свідомості, мотивів діяльності, сформувати бажання, змінити спосіб життя особистості. Як видно, саме переконання – провідний метод виховання і навчання.

Існує ряд педагогічних прийомів переконання. Один з них – показ і роз'яснення наслідків якого-небудь учинку. Оцінка вчинку, обґрунтування його правомірності (або не правомірності) впливають на почуття і розум, сприяють переосмисленню людиною своєї поведінки.

Інший прийом – порівняння дій того або іншого індивіда з поведінкою авторитетних людей, літературних героїв тощо.

Отже, перші хвилини оратором виграні. Як забезпечити увагу аудиторії протягом усього виступу? Для цього необхідно дотримуватися трьох психолого-педагогічних вимог: новизни, доказовості й експресивності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Референтна справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Об'єктивні перешкоди контакту оратора і аудиторії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Кваліфікаційні вимоги, вимоги професії до особистості працівника

  • Місце секретаря в структурі управління

  • Планування робочого дня секретаря-референта

  • Обладнання і гігієна робочого місця

  • Розділ 2. Нормативно-правове забезпечення трудової діяльності секретаря-референта

  • Основні положення трудового законодавства

  • Внутрішнє регулювання трудової діяльності

  • Розділ 3. Організація інформаційно-довідкової роботи. Документообіг на підприємстві

  • Етапи документообігу

  • Систематизація окремих категорій документів

  • Індексація справ

  • Розділ 4. Реєстрація, розподіл, засвідчення документів. Контроль за їх виконанням

  • Засвідчення документів, проставлення резолюцій

  • Телефонограми та інша інформація, отримана каналами зв'язку

  • Контроль за виконанням документів і термінами

  • Розділ 5. Номенклатура справ. Підготовка документів до зберігання та їх здача в архів

  • Формування справ

  • Оперативне зберігання документів

  • Архівна робота

  • Розділ 6. Робота з документами, що містять комерційну таємницю

  • Заходи щодо захисту комерційної таємниці

  • Зберігання документів, що містять комерційну таємницю

  • Розділ 7. Інформація в управлінні

  • Класифікація інформації

  • Джерела інформації

  • Збір та обробка матеріалу

  • Розділ 8. Діловий текст. Його редагування та виправлення

  • Редагування документів

  • Виправлення тексту та технічні прийоми виправлень

  • Розділ 9. Реферування та анотація в обробці документації

  • Основні вимоги до реферату

  • Особливості реферування різних документів

  • Анотування, анотації, їх класифікація

  • Вимоги до анотацій

  • Модуль № 2. Організація ділових заходів. Особливості ділового спілкування

  • Нарада, її види, підготовка та проведення

  • Ділові переговори, їх етапи

  • Розділ 11. Публічні виступи в роботі секретаря-референта

  • Основи ораторського мистецтва

  • Об'єктивні перешкоди контакту оратора і аудиторії
  • Стратегія і тактика оратора

  • Розділ 12. Підготовка до публічного виступу

  • Оформлення текстового матеріалу

  • Види підготовки до виступу

  • Розділ 13. Ділове спілкування, його особливості

  • Вербальне (словесне) спілкування

  • Невербальне спілкування

  • Розділ 14. Ділова бесіда

  • Етика обговорення проблеми і прийняття рішення

  • Мистецтво переконувати

  • Секрети успішної бесіди

  • Розділ 15. Імідж ділової людини та організації

  • Імідж ділової людини (секретаря)

  • Імідж організації

  • Розділ 16. Корпоративна культура

  • Етика керівника і підлеглого

  • Конфлікти та шляхи їх вирішення