Об'єктивні перешкоди контакту оратора і аудиторії

Референтна справа

Перша вимога представляє сьогодні для оратора дуже серйозну психологічну і методичну проблему. Новий матеріал, природно, задовольняє пізнавальні потреби слухачів. Але, як відомо, оратор часто не може повідомити тим, ще зібралися, щось абсолютно нове. Це пояснюється тим, ще сучасні люди одержують сьогодні великий обсяг інформації з каналів масової комунікації. Дає про себе знати і високий культурний і освітній рівень слухачів. Виходить, потрібне шукати інші засоби підвищення ефекту новизни.

Одним з підходів до вирішення цієї задачі є виклад уже відомого аудиторії під новим кутом зору. У такому випадку слухач буде обов'язково зацікавлений, буде думати про те чи зміг би і він сам вибудувати таку систему викладання матеріалу, може, і зміг би, але раніше над цим не думав. Виходить, те, що сказав оратор, для нього нове.

Іншим важливим підходом служить виявлення оратором свого ставлення до розглянутого питання. У кожному ви ступі він повинен бути особистістю, що має і висловлю свою думку з тієї або іншої проблеми. Адже не в кожному виступі відкриваєш істину. Це завжди важко і дається не кожному. Але завжди можна і варто висловити своє ставлення до предмета. Слухач думає так, але йому цікаво, як думає оратор. Йому важливо зіставити свою думку з думкою оратора. Це допомагає аналізувати, уточнювати, прийти до необхідних висновків.

Отже, новизна – не обов'язково нові дані з розглянутої проблеми, але і нові уявлення про раніше відомі факти, події, положення, і зіставлення того, що відомо слухачам під новим кутом зору, і прояв власного ставлення до того, про що говорить оратор.

Доказовість – це логіка викладу й аргументація висунутих положень. Адже задача оратора – не просто дати нову інформацію. Його обов'язок – показати те, що він захищає, у чому переконує і переконаний. Без грунтовної доказовості оратор не зуміє передати свою переконаність слухачам. Звідси задача – допомогти слухачам опанувати наукові поняття, логіку міркування, що являють собою відбиття знань і досвіду.

Експресивність – це візуальний і звуковий прояв ставлення оратора до того, про що він говорить: обурення, радість, жаль, упевненість, подив і т.п. Цицерон стверджував, що без серцевого хвилювання і запалу мова оратора буде непридатна. Тон, тембр голосу, характер інтонацій говорять про певне ставлення оратора до проблем іноді більше, ніж інші прийоми ораторського мистецтва. Інтонація може донести до 40 % інформації. Міміка і жести також впливають на сприйняття. Є. Вахтанов говорив: "Руки доводять думку". Емоційна яскравість виступу багато в чому забезпечує увагу аудиторії, ефективність засвоєння. При емоційно яскравому, експресивному виступі зростають розумова діяльність слухачів, їхнє прагнення міркувати по ходу виступу оратора, вносити корективи у свої знання.

Безпосередній контакт зі слухачами дозволяє використовувати у виступі новизну, доказовість і експресивність найбільш комплексно, а значить і оптимально. Важливо володіти тому не тільки логічністю викладу своїх думок, вірно будувати фрази, але і правильно інтонувати слова, користуватися модуляцією голосу, мімікою, жестами. Вони активізують сприйняття інформації, більш поглиблену її обробку.

Перейдемо тепер до розгляду однієї з основних психологічних умов ефективності процесу взаємодії оратора й аудиторії, до аналізу такого виду контакту, як інтелектуальне співпереживання. Розумове сприяння визначається включеністю обох сторін у єдину активну діяльність по розгляду тієї або іншої проблеми і спрямовану на розв'язання певних розумових задач. Оратор, викладаючи свою точку зору, якби привселюдно мислить, і аудиторія, стежачи за розвитком його думки, робить ту ж розумову роботу. У результаті такої спільної розумової діяльності, співмислення між оратором і слухачами виникає контакту повному змісті цього слова.

Важливо підкреслити, що інтелектуальне співпереживання викликається переважно усною формою мови, зрозуміло, при ясній постановці проблеми обговорення, строгій логіці і послідовності її викладу оратором. Саме такими особливостями – незламною логікою, ясністю і гостротою постановки питання, значимістю і важливістю предмета обговорення – відрізнялися виступи видатних ораторів минулого і сьогодення. І це завжди приводило до встановлення найтіснішого контакту між оратором і аудиторією. Деяких ораторів аудиторія могла слухати впродовж багатьох годин.

Зовнішнім проявом наявності або відсутності контакт між оратором і слухачами є їх поведінка під час виступу. Так, увага слухачів, погляди і жести схвалення, робоча, регульована самим оратором тиша в залі, напружене мовчання аудиторії під час пауз оратора й інших показників свідчать, що слухачі включені в загальну з оратором активну розумову діяльність. Якщо ораторові вдається устано- вити контакт з аудиторією, він говорить природно, у звичній для себе манері. У цьому випадку в мові почувається впевненість, бажання вести довірчу бесіду. Він часто користується прямими звертаннями до слухачів (товариші, панове), питаннями-звертаннями (Чи ясно?), риторичним питаннями. Його вільна манера триматися, міміка, жести прагнення зменшити дистанцію, як би наблизитися до слухачів, свідчить, що він сам одержує задоволення від спілкування з аудиторією [8. с. 41–46].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Референтна справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Об'єктивні перешкоди контакту оратора і аудиторії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Кваліфікаційні вимоги, вимоги професії до особистості працівника

  • Місце секретаря в структурі управління

  • Планування робочого дня секретаря-референта

  • Обладнання і гігієна робочого місця

  • Розділ 2. Нормативно-правове забезпечення трудової діяльності секретаря-референта

  • Основні положення трудового законодавства

  • Внутрішнє регулювання трудової діяльності

  • Розділ 3. Організація інформаційно-довідкової роботи. Документообіг на підприємстві

  • Етапи документообігу

  • Систематизація окремих категорій документів

  • Індексація справ

  • Розділ 4. Реєстрація, розподіл, засвідчення документів. Контроль за їх виконанням

  • Засвідчення документів, проставлення резолюцій

  • Телефонограми та інша інформація, отримана каналами зв'язку

  • Контроль за виконанням документів і термінами

  • Розділ 5. Номенклатура справ. Підготовка документів до зберігання та їх здача в архів

  • Формування справ

  • Оперативне зберігання документів

  • Архівна робота

  • Розділ 6. Робота з документами, що містять комерційну таємницю

  • Заходи щодо захисту комерційної таємниці

  • Зберігання документів, що містять комерційну таємницю

  • Розділ 7. Інформація в управлінні

  • Класифікація інформації

  • Джерела інформації

  • Збір та обробка матеріалу

  • Розділ 8. Діловий текст. Його редагування та виправлення

  • Редагування документів

  • Виправлення тексту та технічні прийоми виправлень

  • Розділ 9. Реферування та анотація в обробці документації

  • Основні вимоги до реферату

  • Особливості реферування різних документів

  • Анотування, анотації, їх класифікація

  • Вимоги до анотацій

  • Модуль № 2. Організація ділових заходів. Особливості ділового спілкування

  • Нарада, її види, підготовка та проведення

  • Ділові переговори, їх етапи

  • Розділ 11. Публічні виступи в роботі секретаря-референта

  • Основи ораторського мистецтва

  • Об'єктивні перешкоди контакту оратора і аудиторії
  • Стратегія і тактика оратора

  • Розділ 12. Підготовка до публічного виступу

  • Оформлення текстового матеріалу

  • Види підготовки до виступу

  • Розділ 13. Ділове спілкування, його особливості

  • Вербальне (словесне) спілкування

  • Невербальне спілкування

  • Розділ 14. Ділова бесіда

  • Етика обговорення проблеми і прийняття рішення

  • Мистецтво переконувати

  • Секрети успішної бесіди

  • Розділ 15. Імідж ділової людини та організації

  • Імідж ділової людини (секретаря)

  • Імідж організації

  • Розділ 16. Корпоративна культура

  • Етика керівника і підлеглого

  • Конфлікти та шляхи їх вирішення