Анотування, анотації, їх класифікація

Референтна справа

Крім реферування, важливим засобом наукової комунікації є анотування, що також часто використовуються в референтській справі. Анотування – це повторна обробка письмової інформації. Для того, щоб зафіксувати короткий зміст книги, статті, документа, пишеться анотація.

Анотація – це стисла характеристика твору друку (їх сукупності або частин) з точки зору змісту, призначення, виду, форми та інших особливостей. Вона, як правило, складається на видання в цілому (книгу, журнал, збірник). Метою анотації є інформування користувачів стосовно основного предметно-тематичного змісту документа, аспектів розгляду теми, матеріалу, на базі якого проведено дослідження, його географічних аспектів та хронологічних рамок. Крім того, зазначається, що нового несе в собі дане видання в зіставленні з іншими, спорідненими за тематикою та цільовим призначенням. У разі необхідності наводяться відомості про автора. Анотація сприяє орієнтуванню користувачів інформації у документальних потоках, у системі документальних комунікацій у цілому, вона допомагає відібрати потрібну літературу, заздалегідь націлити читача на особливості змісту й форми документа, висвітлює його позитивні якості та своєрідність. Середній обсяг анотації 600 др. знаків.

У фаховій літературі існує безліч класифікацій анотацій залежно від:

• видів анотованої літератури (художня чи наукова література, публікації документів тощо);

• цілей та функцій анотацій (видавнича, для масових бібліотек тощо);

• інформативності та глибини розкриття змісту документа.

Найвдаліша спроба типізації анотацій належить В. П. Леонову. Її головним критерієм є функціональний підхід, який дав змогу відрізняти анотації з урахуванням їх суспільного призначення. Згідно з вищевказаним, анотації поділяються на рекомендаційні та довідкові.

Рекомендаційна – дає характеристику й оцінку документа з огляду на його цільове та читацьке призначення, служить пропаганді та рекламі кращої літератури й покликана зацікавити, привернути увагу, активізувати процес читання. Як правило, вона має дидактичну спрямованість і може вмішувати педагогічні рекомендації, методичні поради тощо.

Довідкова анотація стисло уточнює незрозумілий заголовок і повідомляє розширені відомості про автора, а також форму, зміст, жанр, призначення й інші особливості документа, відсутні в бібліографічному описі. Довідкові анотації не містять критичної оцінки документа.

Додатковими ознаками анотацій за В. П. Леоновим запропоновано вважати: засіб характеристики первинного документа; глибину згортання інформації; форму подання інформації; рівень механізації інформаційних процесів, якими послуговуються під час складання анотацій; кількість джерел та ін.

Залежно від використаного засобу характеристики документа, анотації поділяють на загальні та аналітичні. Перша – характеризує джерело загалом, аналітична – тільки певну частину його змісту (главу, частину, параграф) або висвітлює деякі сторони документа.

За критерієм глибини згортання інформації виділяють розширені та реферативні анотації. Розширена – крім характеристики твору друку, може вміщувати відомості щодо історії його написання, поширеності серед читачів, опрацювання літературною критикою, видань іншими мовами, а також висвітлювати історико-бібліографічні та текстологічні особливості. Реферативна анотація – це синтез індикативних та інформативних методів згортання інформації. Інколи цей вид вторинного документа називають індикативним рефератом. У реферативній анотації подається характеристика основних положень і висновків твору, переказ його змісту або окремих аспектів змісту.

У бібліографічній практиці за цим же критерієм виділяють три типи анотацій: формальні, пояснювальні та розгорнуті (аналітичні). Формальна – вміщує додаткові відомості бібліографічного характеру, відсутні у бібліографічному описі. Пояснювальна – також містить ряд формальних характеристик, але вони стосуються не виду документа, а висвітлюють тип здійсненого автором книги чи статті дослідження. Найбільш інформативним типом анотації є розгорнута (аналітична) анотація, крім формальних характеристик, вона включає елементи аналізу предметно-тематичного змісту документа.

За формою виділяються традиційні та телеграфні анотації. Традиційні мають форму завершеного текстового повідомлення, а телеграфні подаються у вигляді формалізованого тексту, який за зовнішніми ознаками нагадує телеграфне повідомлення.

За ступенем використання засобів автоматизації анотації поділяються на інтелектуальні – складені людиною та формалізовані – створені за допомогою ЕОМ.

Залежно від кількості опрацьованих джерел анотації бувають монографічні та зведені (групові). Монографічна – передає зміст одного тексту, твору друку, а зведена – декількох текстів, творів, тематично пов'язаних між собою.

За додатковою ознакою типізації "укладач" анотації поділяють на авторські та неавторські, зважаючи на те, ким складений текст анотації – автором першоджерел чи іншою особою.

У практиці анотування мають місце різні типи анотацій, в яких поєднуються функціональні ознаки та засоби характеристики документа. Завдяки цьому і довідкова, і рекомендаційна анотація буває до того ж загальною, аналітичною або груповою.

Дослідники Є. Ш. Журавель та Е. М. Цукерман більшість анотацій, особливо видавничих, зіставляють з "портретом", де виділено та відбито найважливіші деталі документа. Існує думка, що анотація використовується в документальному потоці, а реферат – для пошуку в документальному та фактографічному потоках.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Референтна справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Анотування, анотації, їх класифікація“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Кваліфікаційні вимоги, вимоги професії до особистості працівника

  • Місце секретаря в структурі управління

  • Планування робочого дня секретаря-референта

  • Обладнання і гігієна робочого місця

  • Розділ 2. Нормативно-правове забезпечення трудової діяльності секретаря-референта

  • Основні положення трудового законодавства

  • Внутрішнє регулювання трудової діяльності

  • Розділ 3. Організація інформаційно-довідкової роботи. Документообіг на підприємстві

  • Етапи документообігу

  • Систематизація окремих категорій документів

  • Індексація справ

  • Розділ 4. Реєстрація, розподіл, засвідчення документів. Контроль за їх виконанням

  • Засвідчення документів, проставлення резолюцій

  • Телефонограми та інша інформація, отримана каналами зв'язку

  • Контроль за виконанням документів і термінами

  • Розділ 5. Номенклатура справ. Підготовка документів до зберігання та їх здача в архів

  • Формування справ

  • Оперативне зберігання документів

  • Архівна робота

  • Розділ 6. Робота з документами, що містять комерційну таємницю

  • Заходи щодо захисту комерційної таємниці

  • Зберігання документів, що містять комерційну таємницю

  • Розділ 7. Інформація в управлінні

  • Класифікація інформації

  • Джерела інформації

  • Збір та обробка матеріалу

  • Розділ 8. Діловий текст. Його редагування та виправлення

  • Редагування документів

  • Виправлення тексту та технічні прийоми виправлень

  • Розділ 9. Реферування та анотація в обробці документації

  • Основні вимоги до реферату

  • Особливості реферування різних документів

  • Анотування, анотації, їх класифікація
  • Вимоги до анотацій

  • Модуль № 2. Організація ділових заходів. Особливості ділового спілкування

  • Нарада, її види, підготовка та проведення

  • Ділові переговори, їх етапи

  • Розділ 11. Публічні виступи в роботі секретаря-референта

  • Основи ораторського мистецтва

  • Об'єктивні перешкоди контакту оратора і аудиторії

  • Стратегія і тактика оратора

  • Розділ 12. Підготовка до публічного виступу

  • Оформлення текстового матеріалу

  • Види підготовки до виступу

  • Розділ 13. Ділове спілкування, його особливості

  • Вербальне (словесне) спілкування

  • Невербальне спілкування

  • Розділ 14. Ділова бесіда

  • Етика обговорення проблеми і прийняття рішення

  • Мистецтво переконувати

  • Секрети успішної бесіди

  • Розділ 15. Імідж ділової людини та організації

  • Імідж ділової людини (секретаря)

  • Імідж організації

  • Розділ 16. Корпоративна культура

  • Етика керівника і підлеглого

  • Конфлікти та шляхи їх вирішення