Розділ «2.4. Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків»

7) відкритість/закритість голосних: фр. fait [fe] "факт" - fee [fe] "фея"; нім. Ähre [е :гз] "колос" - Ehre [е:гз] "честь".

Як довів американський мовознавець Р. Якобсон, у мовах світу існує 12 ознак, які можуть попарно поєднуватися, що дає можливість шляхом їх комбінування утворити 4096 фонем.

Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем

У мовленнєвому потоці фонеми перебувають в різних позиціях. Ці позиції бувають сильними й слабкими.

Сильні позиції - позиції, в яких протиставлення і розрізнення фонем досягають повної сили.

Слабкі позиції - позиції, в яких протиставлення фонем неповне або зовсім зникає (нейтралізується).

Для голосних сильна позиція - наголошена, слабка - ненаголошена. Так, наприклад, у слові села [села] фонема <е> знаходиться в сильній позиції, а в слові село [се"ло] - в слабкій.

У слабкій позиції часто відбувається нейтралізація (від лат. neuter "ні той, ні інший") двох чи більше фонем, тобто їх нерозрізнення, збіг в одному звукові:

Для приголосних сильною є позиція перед голосними і сонорними, а слабкою - перед іншими приголосними. Так, у слові просити фонема <с> знаходиться в сильній позиції, бо стоїть перед голосним, а в слові просьба ця сама фонема знаходиться в слабкій позиції і реалізується в звуці [з*]. Фонеми російської мови <Г>, <к>, <з>, <с> у словах голос, колос, зной, сниться знаходяться в сильній позиції, бо стоять перед голосними і сонорними, а в словах легкий [л'бхк'ид], к дому [г дому], сдать [здат*] - у слабкій, бо стоять перед шумними приголосними, через що реалізуються в звуках [х], [г], [з].

У багатьох мовах, зокрема в російській, білоруській, польській, німецькій, слабкою позицією для приголосних є положення в кінці слова. Внаслідок нейтралізації приголосних з'являються пари слів, які звучать однаково, але мають різне написання і значення: рос. луг [лук] і лук [лук], гриб [гр'ип] і грипп [гр'ип] ; польськ. pod [pot] "під" і pot [pot] "піт", grad [grat] "град" і grat [grat] "стара річ"; нім. Bund [bunt] "союз" і bunt [bunt] "пістрявий", Rad [rat] "колесо" і Rat [rat] "рада".

В українській та англійській мовах позиція в кінці слова є сильною для приголосних: Важ хліб [важ хл'іб] - Ваш хліб [ваш хл'іб], Знайшов гриб [зна і шбу гриб] - Захворів на грип [захвбр'іу на грип]; англ. bag [baeg] "сумка" - back [Ьазк] "спина"; wide [wald] "широкий" - white [wait] "білий", hard [ha:d] "сильний" - heart [ha:t] "серце".

Як бачимо, у мовленні виступають уже не фонеми, а їх представники, які називають варіантами фонем, або алофонами (від гр. alio "інший" і phone "звук"):

Варіанти фонем потрібно відрізняти від варіацій. Варіації фонем - це індивідуальні, територіальні й позиційні видозміни фонем, які не впливають на смисл, не утруднюють сприймання. Так, зокрема, кожному індивіду притаманна тільки йому властива вимова звуків (тембр, шепелявість, гаркавлення тощо). Це і будуть індивідуальні варіації фонем. Орфоепічні особливості вимови характерні і для мовців певної території (полтавське пом'якшене [л*] ([мол'окб]), галицьке м'яке шепеляве [сш] ([л'в'і Усш'юц]) тощо). Такі варіації називають територіальними. Прикладом позиційних варіацій може слугувати акомодація голосних після м'яких приголосних (укр. ляля [л'а л'*а], рос. мял [м'*ал] тощо), а також перехід у російській мові звука [и] в [ы] після прийменників і префіксів, які закінчуються на приголосний: идейный - безыдейный, исторический - предысторический, я с Иваном []а сыванъм].

На противагу варіантам, які зумовлюють утворення омофонів (слів, які звучать однаково, але мають різне написання і значення), варіації - це "невинні відтінки", які не впливають на розуміння слів.

Отже, фонема як недоступна безпосередньому сприйняттю абстрактна одиниця протиставляється звукові як конкретній одиниці, в якій фонема матеріально реалізується в мовленні. Одній фонемі можуть відповідати декілька звуків. Образно кажучи, фонема - це "сім'я звуків" (наприклад, рос. фонема <о> реалізується в звуках [о], [л], [ъ]). Тому можна вважати правомірним визначення фонеми як низки звуків, які позиційно чергуються і служать для розрізнення й ототожнення слів та морфем.

Фонологічна система

Фонеми не можна розглядати поза системою певної мови. Загальнолюдських фонем не існує. Фонема - одна з характерних ознак самобутності мови. Оскільки фонема - член фонологічної системи певної мови, то зміст кожної фонеми визначається її положенням, місцем у системі.

Для того щоб описати фонологічну систему, необхідно протиставити кожну фонему всім іншим. Найпростіший спосіб встановити фонологічну систему - підбирати слова, які різняться між собою однією фонемою: бот - дот - йот - лот - кот - рот - com (виділяються фонеми <б>, <Д>, <j>. <л>, <н>, <р>, <с>); гол - дол - фол (виділяються фонеми <г>, <д>, <ф>); бам - вам - гам - дам - зам - ям [jaM] - лам - мам - нам - рам - сам - там - хам (виділяються фонеми <б>, <в>, <г>, <д>, <з>, <j>, <л>, <м>, <н>, <р>, <с>, <т>, <х>); кін [к'ін] - кінь [к'ін'], сіл [с'іл] - сіль [с'іл'] (виділяються фонеми <н>, <н*>, <л>, <л'>).

Саме таким чином можна встановити систему фонем будь-якої мови, а зіставивши її з системою фонем іншої мови (інших мов), можна виявити національно-мовну специфіку фонологічних систем порівнюваних мов. Так, зокрема, можна виявити, що в українській мові є фонеми <р> і <р*> (пор.: рад [рад] і ряд [р'ад], тоді як у білоруській мові є тільки одна фонема <р> (рад старацца, жыццюрад і другі рад, рад вучоных, цэлы рад акалічнасцей "цілий ряд обставин"); в українській мові є фонеми <г> і <ґ> (грати - ґрати, гніт - ґніт), а в російській мові - тільки одна фонема <г> (коли замінити [г] проривне на [у] фрикативне, значення слова не зміниться: [гъллва], [уъллва]. Якщо в українській мові є одна фонема <е>, то в англійській мові є аж чотири фонеми, які нагадують за звучанням українську фонему <е>: <е> (head [hed] "голова"), [ае] (had [haed] "минулий час від дієслова have "мати"), <з:> (heard [ha:d] "минулий час від дієслова hear "чути") і <з> (teacher [tirtja] "вчитель"); в українській мові є одна фонема <а>, тоді як в англійській мові є дві близькі за звучанням до неї фонеми - <а:> (cart [ka:t] "віз") і <л> (cut [k ] "різати").

Наведені приклади ще раз підкреслюють, що звуки стають фонемами, коли вони в опозиції до інших звуків, тобто розрізняють значення морфем чи слів.