Розділ «2. МЕНЕДЖМЕНТ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ»

• забезпечення гігієнічними засобами індивідуального (313) і колективного (ЗКЗ) захисту;

• забезпечення лікувально-профілактичним обслуговуванням;

• забезпечення оптимального режиму праці та відпочинку тощо.

До організаційно-технічних завдань входять:

• забезпечення безпеки експлуатації виробничого устаткування;

• забезпечення безпеки функціонування виробничого процесу;

• забезпечення безпеки експлуатації будинків, споруд, устаткування тощо.

2.2. Система працеохоронного менеджменту і його рівні

Для управління необхідно, насамперед, уявляти, чим ми керуємо, що є об'єктом управління.

Використовуючи системний підхід і вважаючи, що кожна система складається з елементів, які, у свою чергу, утворюють систему, необхідно, таким чином, виявити систему працеохоронного менеджменту (СПМ).

Як і будь-яка інша система управління, СПМ має: орган управління, а саме працеохоронний орган управління - ПОрУ (назвімо його працеохоронною керувальною системою); об'єкт управління, а саме працеохоронний об'єкт управління - ПОбУ (назвімо його працеохоронною керованою системою). Крім цих основних елементів СПМ містить систему наглядових працеохоронних органів - СНПО та працеохоронну інформаційну систему - ПІС. Названі елементи утворюють гнучку систему працеохоронного менеджменту (рис. 2.5).

Працеохоронна керувальна система, або ПОрУ, складається з наступних елементів: працеохоронних законодавчих актів (нормативно-правових) і керівних структур; працеохоронна керована система, чи ПОбУ, включає суб'єкти праці, предмети і засоби праці, суспільні відносини, що утворюють, відповідно, гігієнічні, технолого-технічні та виробничо-суспільні умови (див. рис. 2.4).

При розгляді безпеки праці виявляється, що всі працеохоронні системи на будь-якому рівні є соціально-економічними, оскільки головний елемент у них — це людина в усіх її проявах, яка, здійснюючи трудову діяльність, реалізує як свої економічні інтереси, так і інтереси колективу, суспільства, держави у цілому.

При управлінні охороною праці необхідно виходити насамперед із принципу ієрархічності. Принцип ієрархічності передбачає поділ складних і великих багаторівневих систем на елементи (ланки, рівні, ступені). Кожний ступінь управляє нижчим і водночас є об'єктом управління для вищого ступеня.

Так, у сучасній ієрархії управління підприємством визначають такі рівні:

• вищі менеджери (президент, віце-президент, голова і члени ради директорів);

• менеджери середньої ланки (директор підприємства, керівник підрозділу, головний інженер, головний фахівець, головний бухгалтер та їх заступники);

• менеджери першої ланки (керівник відділу, фахівці, майстер, бригадир);

• неуправлінські працівники та службовці, тобто безпосередні виконавці робіт.

Що стосується управління безпекою праці, то насамперед слід виділити дві ознаки, за якими воно здійснюється: територіальна і функціональна. При цьому в управлінні охороною праці мають брати участь усі працівники, у тому числі й виконавці.