Рівень технічного оснащення підприємств, який зростає, ускладнення виробничих процесів супроводжуються підвищенням енергоємності виробництв, високою концентрацією потужностей і матеріалів, застосуванням полімерних синтетичних матеріалів, зростанням площ та поверховості виробничих будівель. За таких умов недодержання вимог пожежної безпеки призводить до значних економічних збитків та людських жертв.
Щорічно на Землі відбувається до 5 млн пожеж, в Україні - близько 18 тис, у Харкові та області - понад 1 тис. пожеж на рік.
Пожежі на промислових підприємствах виникають у більшості випадків від несправностей технологічного обладнання, електроустаткування, контрольно-вимірювальних та захисних приладів, необережного поводження з вогнем та порушення правил пожежної безпеки обслуговуючим персоналом.
Згідно з ГОСТом 12.1.004-91 "Пожарная безопасность" і ГОСТом 12.1.010-76 "Взрывобезопасность" імовірність виникнення пожежі або вибуху протягом року не повинна перевищувати 10 у -6 ступені. Для запобігання та успішної боротьби з пожежами необхідно знати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості вживаних речовин і матеріалів, уміти оцінювати пожежну небезпечність речовин , і процесів, правильно вибирати ефективні засоби запобігання та захисту від пожеж та вибухів.
5.1. Фізико-хімічні основи горіння. Загальні відомості про горіння
5.2. Показники пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів
З метою одержання початкових даних для розробки заходів щодо забезпечення пожежної та вибухової безпеки, при визначенні категорії та класу приміщень і будівель відповідно до вимог норм технологічного .проектування, стандартів ССБП, будівельних норм і правил, правил будови електроустановок встановлена номенклатура показників пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів.
У ГОСТІ 12.1.044-89 "Пожаро-взрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения" наведено 20 показників, перелік яких при необхідності може бути розширений. Вибір показників для характеристики пожежо-вибухонебезпечності тих чи інших речовин і матеріалів залежить від агрегатного стану речовини (матеріалу) та умов її застосування. Деякі найважливіші з них та їх застосування для характеристики речовин у різних агрегатних станах наведені в табл. 5.1.
Таблиця 5.1. Показники пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів
Показники | Агрегатний стан речовин і матеріалів | |||
Гази | Рідини | Тверді | Пил | |
1. Горючість | + | + | + | + |
2. Температура спалаху | - | + | - | - |
3. Температура спалахування | - | + | + | + |
4. Температура самоспалахування | + | + | + | + |
5. Концентраційні межі поширення полум'я(спалахування) | + | + | - | + |
6. Температурні межі поширення полум'я(спалахування) | - | + | - | - |
7. Температурні умови теплового самозаймання | - | - | + | + |
8. Здатність вибухати та горіти при взаємодіїз водою, киснем повітря та іншими речовинами | + | + | + | + |
Примітка: Знак "+" означає застосування, а знак "-" - незастосування показника.
Горючість є кваліфікаційною характеристикою здатності речовин і матеріалів до горіння і застосовується для таких потреб: кваліфікації речовин і матеріалів за горючістю; визначення категорії і класу приміщень за вибухо-пожежною та пожежною небезпечністю; при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.
За горючістю речовини і матеріали поділяють на негорючі, важкогорючі та горючі.
Негорючі - це речовини і матеріали, які не здатні горіти у повітрі. Проте серед них можуть бути пожежонебезпечні, наприклад, окислювачі і речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою, киснем або з іншими речовинами. До негорючих речовин належать усі мінеральні та більшість штучних неорганічних матеріалів.
Важкогорючі - речовини і матеріали, що здатні горіти в повітрі при дії джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти після його вилучення. Це можуть бути композиції, що складаються з органічного матеріалу і мінерального наповнювача.
Горючі - речовини і матеріали, що здатні займатися при дії джерела запалювання і самостійно горіти після його вилучення.
Температура спалаху - це найменша температура конденсованої речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань над її поверхнею утворюються пари, що здатні спалахувати від джерела запалювання, але швидкість їх утворення при цьому недостатня для стійкого горіння.
Температура спалаху характеризує умови, за яких речовина стає пожежонебезпечною. Цей показник застосовується при класифікації рідин за ступенем пожежної небезпечності, при визначенні категорії та класифікації приміщень і зон за пожежовибуховою небезпечністю, а також при розробці заходів пожежо-вибухобезпеки.
Температура спалахування - це найменша температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань речовина виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що при дії на них джерела запалювання спостерігається займання (тобто виникає стійке полум'яне горіння).
Температура спалахування характеризує здатність речовин до самостійного горіння і завжди буває вищою за температуру спалаху. Чим меншою є різниця між температурами спалаху і спалахування речовини, тим більше пожежонебезпечною є ця речовина.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи охорони праці» автора Райко В.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА“ на сторінці 1. Приємного читання.