TextBook Розрізняють кілька видів спільної дії шкідливих речовин, що надходять одним шляхом.
Односпрямована дія — компоненти суміші діють на ті самі системи в організмі (наприклад, наркотична дія суміші вуглеводнів, дія роз'ятрювальних газів). При цьому сумарний ефект дії суміші дорівнює сумі ефектів діючих компонентів і має відповідати такому рівнянню (за Н.Г.Авер'яновим):
де С1, С2, С3, …, Сn - фактична концентрація компонентів суміші; ГДК1, ГДК2, ГДК3, …, ГДКn - гранично допустима концентрація компонентів суміші.
Незалежна дія - компоненти суміші діють на різні системи організму і їх токсичний ефект не залежить одне від одного (наприклад, бензол і роз'ятрювальні гази), тобто комбінований ефект не відрізняється від ізольованої дії. Переважає ефект якнайтоксичнішої речовини.
Потенційована (позитивний синергізм) та антагоністична (негативний синергізм) дія - комбінована дія суміші речовин, що за своїм ефектом у першому випадку є більшою, а в другому - меншою, ніж сума дії окремих речовин суміші, тобто в першому випадку відбувається посилення ефекту, і сумарна дія більша, ніж сумація, у другому випадку, навпаки, сумарний ефект впливу менший за очікуваний або за просту сумацію (послаблення).
Можливий також комплексний вплив речовин - коли отрути надходять в організм одночасно, але різними шляхами.
Наведена в табл. 4.3 класифікація має позитивні якості і хиби, оскільки підкреслює тільки одні, окремі властивості шкідливих речовин і не враховує або мало враховує побічні, часто не менш важливі властивості.
Фактори, що визначають токсичну дію шкідливих речовин на організм. Токсична дія речовин залежить від складу, будови, фізико-хімічних властивостей, кількості речовини, що потрапила в організм, статі, віку, індивідуальної чутливості організму, метеорологічних умов виробничого середовища.
Таблиця 4.3. Класифікація шкідливих речовин за характером дії на організм людини
| № п/п | Назва групи речовин | Ознаки отруєння |
| 1 | Нервові (нейротропні) речовини -вуглеводні, спирти жирного ряду, сірководень, тетраетилосвинець, аміак, альдегіди | Викликає розлад функцій нервової системи, судороги, параліч |
| 2 | Роз'ятрювальні речовини - хлор, аміак, діоксид сірки, туман кислот, оксиди азоту, хромати, біхромати, фосген, дрібний силікатний пил та ін. | Уражає верхні дихальні шляхи (легеневу тканину) |
| 3 | Припікальної та роз'ятрювальної дії на шкіру і слизові оболонки - неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти (оцтова, мурашина), ангідриди тощо | Уражають шкірні покриви, викликають утворення наривів, виразок, омертвіння (некроз), опіки |
| 4 | Ферментні - синильна кислота та її солі, миш'як і його сполуки, солі ртуті (сулема), фосфорорганічні сполуки та ін. | Порушують структуру ферментів, інактивують їх |
| 5 | Печінкові - хлоровані вуглеводні, оксиди кадмію, бромбензол, фосфор, селен тощо | Викликають структурні зміни тканини печінки, що виражаються в жировому переродженні |
| 6 | Кров'яні - оксид вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні сполуки та ін. | Інгібують ферменти, що беруть участь в активізації кисню, взаємодіють з гемоглобіном крові |
| 7 | Мутагени - етиленамін, оксиди етилену, сполуки свинцю, ртуті тощо | Впливають на генетичний апарат клітини |
| 8 | Алергени - деякі сполуки нікелю, берилій, нітрохлорбензоли та ін. | Викликають алергійні захворювання - бронхіальну астму, дерматити |
| 9 | Канцерогени - кам'яновугільна смола, 3,4-бензпірен, ароматичні аміни, азо- і діазосполуки тощо | Викликають утворення злоякісних пухлин |
Для більшості хімічних речовин ступінь токсичності визначається їх будовою. Найкраще цей зв'язок вивчено для органічних сполук.
Характер дії і ступінь токсичності речовини залежить від фізико-хімічних властивостей - леткості, розчинності у воді і жирах, агрегатного стану і дисперсності. Зі збільшенням розчинності отрут у воді та рідинах організму збільшується їх токсичність. Наприклад, ВаСl2 (добре розчинний) - високотоксична речовина, а ВаSО4 (нерозчинний у воді) - не отруйний, використовується в медицині як рентгеноконтрастна речовина.
Значення має здатність речовини до випаровування і сублімації. Важливо знати температури, при яких відбуваються ці процеси. Найнебезпечнішим є пароподібний стан речовини (рідкий - менш небезпечний, і твердий - ще менш небезпечний).
Вплив дисперсності: що вище дисперсність, то більш небезпечною буде речовина.
Вплив статі у формуванні токсичного ефекту не є однозначним. До деяких отрут чутливіші жінки (бензол, ртуть, фенол, формальдегід, метанол та ін.), до інших - чоловіки (сполуки бору, марганцю). Це зумовлене специфічними ознаками ураження (ембріотоксична дія, вплив на гонади чоловіків і жінок).
Вплив віку на прояв токсичного ефекту при дії різних отрут неоднаковий: одні речовини токсичніші для молодих (наприклад, NaN02, SC2 тощо), інші - для людей похилого віку (наприклад, F2, дихлоретан); токсичний ефект третіх речовин не залежить від віку людини. Організм підлітків у 2-3 рази, а іноді й більше чутливіший до дії шкідливих речовин, ніж організм дорослих.
Індивідуальна чутливість до шкідливих речовин досить значна і залежить від особливостей протікання біохімічних процесів, а також функціональної активності різних фізіологічних систем окремої людини.
Мікроклімат виробничого середовища впливає на терморегуляцію організму і зміну сприйнятливості організму до шкідливих речовин.
Температура впливає на зміну функціонального стану організму, порушення терморегуляції, посилення потовиділення, зміну обміну речовин і прискорення багатьох біохімічних процесів. Часте дихання і посилення кровообігу збільшують надходження шкідливих речовин через органи дихання, а такий шлях проникнення шкідливих речовин становить найбільшу небезпеку. Це зумовлене тим, що слизова оболонка дихальних органів, починаючи з порожнини рота, носа, глотки, має велику всмоктувальну здатність. Значна частина шкідливих речовин усмоктується в кров через глибокі дихальні шляхи - альвеоли легень, поверхня яких становить 90-130 м2. Постійна течія крові легеневими капілярами також сприяє швидкому проникненню речовин з альвеол у кров.
Нереагуючі гази і пари (наприклад, вуглеводи, ацетон) усмоктуються в легені за законом простої дифузії в напрямку падіння концентрації. Швидкість насичення і граничний вміст у крові визначається фізико-хімічними властивостями.
Реагуючі гази і пари (наприклад, NН3, NO, NO2) затримуються в організмі при вдиханні з постійною швидкістю, яка не змінюється у часі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи охорони праці» автора Райко В.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4.6. Безпека при використанні хімічних речовин“ на сторінці 4. Приємного читання.